Якісна і кількісна оцінка податкових ризиків у сфері справляння податків (ПДВ)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Фінансово-економічний факультет

Кафедра фінансів

Індивідуальне завдання

На тему:Якісна і кількісна оцінка податкових ризиків у сфері справляння податків ( ПДВ)

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Джерела ризику у сфері справляння ПДВ

2. Види податкового ризику

3. Якісна і кількісна оцінка податкових ризиків у сфері справляння ПДВ

4. Управлінські рішення стосовно системи заходів, спрямованих на усунення, мінімізацію, запобігання ризикам у сфері справляння ПДВ

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На даний час в умовах кризи податкова система України не може ефективно виконувати покладені на неї завдання без її вдосконалення. Вирішення накопичених у податковій сфері суперечностей можливе лише шляхом проведення продуманого реформування податкової системи в напрямі збільшення її ефективності, а також усунення проблем і суперечностей в ній самій.

Проведення податкових реформ завжди пов’язано з великими труднощами. Практично неможливо цілком задовольнити інтереси всіх субєктів оподаткування, оскільки вони постійно перебувають в суперечності. Неодноразові спроби поспішного і необгрунтованого вирішення проблем і суперечностей шляхом постійного корегування податкового законодавства викликають нові проблеми.

У зв’язку з цим першочерговим завданням повинен бути чіткий вибір моделі управління податковою системою.

Сьогодні управління в сфері оподаткування і прийняття рішень проводиться в умовах невизначеності, конфліктності, дії дестабілізуючих чинників і зумовлених ними ризиків. Ризик є складовим елементом податкової діяльності, як будь-якої управлінської діяльності, що залежить від впливу значної кількості факторів та дій контрагентів, які важко передбачити в усій повноті і з необхідною точністю. Тому створення наукової концепції ризикології в сфері оподаткування є важливою теоретичною базою розбудови вітчизняної податкової системи.

Отже, невизначеність тенденцій розвитку податкової системи, нестабільність механізму оподаткування і нестійкі умови функціонування суб’єктів господарювання обумовлюють необхідність дослідження механізму управління ризиками в сфері оподаткування.

1. Джерела ризику у сфері справляння ПДВ

Існують наступні групи джерел податкових ризиків ( загальні для всіх податків):

1. фіскальна психологія платника (елементи – це матеріальний інстинкт, примус, почуття громадського обов’язку, рівень виховання, податкової культури);

2. фактори соціально-економічного характеру (скорочення обсягів виробництва, зниження платоспроможності населення, інфляційні процеси, криза платежів);

3. зміни в податковій політиці (введення нових податків, збільшення/зменшення податкових ставок, впровадження/скасування податкових пільг, розширення/звуження бази оподаткування);

4. недоліки планування та прогнозування;

5. недоліки нормативно-правового характеру (нестабільність законодавства, недоліки правової бази);

6. причини організаційно-правового характеру (недосконалість обліку, недостатній рівень кваліфікації фахівців, недостатня захищеність податківців, неузгодженість дій контролюючих органів);

7. галузеві особливості діяльності платника (торгівля, будівництво, транспорт, побутове обслуговування, експортно-імпортні операції, операції з використанням векселів, посередницькі операції).

Згідно з іншою класифікацією об’єктами податкового ризику для держави є:

– діяльність платників податків, пов’язана з отриманням доходів та нарахуванням і сплатою податків. Прийнято вважати, що оцінити ефективність виконання та функціонування законів у вичерпній повноті та з необхідною точністю не можна;

– діяльність органів податкової служби (інших контролюючих органів), процеси адміністрування податків, надання послуг платникам податків та державним установам, виконання інших покладених на них функцій.

Об’єктом податкового ризику для платника є податкова політика держави, її діяльність стосовно організації сплати податків. Прийнято вважати, що моніторинг та прогнозування цього процесу з позиції платника у вичерпній повноті на перспективу здійснити буде неможливо, тому завжди буде існувати невизначеність і ризики у його діяльності.

Джерелами податкових ризиків виступають:

Нечіткість і висока динаміка законодавства та судової практики;

Протиправні дії або бездіяльність представників державних органів;

Стратегічні помилки при плануванні бізнесу;

Розбіжність декларованих дій власників з фактичними;

Людський фактор (помилки компетенції, технічні помилки, навмисні помилки (ігнорування законодавчих обмежень ), неправильна розстановка пріоритетів відповідальності.

2. Види податкового ризику

Згідно з роботами О. М. Тимченко, потрібно насамперед розрізняти податкові ризики для держави та платника.

Податковий ризик держави полягає в імовірності недотримання фактичних податкових надходжень порівняно з плановими (прогнозними) як в цілому з податкових доходів бюджету, так і з окремих видів і груп податків.

Найбільший ступінь ризику за сучасних умов властивий для податкових форм, безпосередньо пов’язаних з оподаткуванням прибутку юридичних осіб і доходів фізичних осіб. Тому ступінь ризику щодо виникнення недоїмок повинен враховуватись при розрахунку планових податкових надходжень, що забезпечить більш точне виконання бюджету. Метою визначення податкового ризику є підвищення ефективності управління податками в масштабі країни або окремої території.

Залежно від причин, що призвели до того або іншого податкового ризику, можна також виокремити такі їх групи.

Податковий ризик економічної кризи, що виникає в ситуації різкої і важко передбачуваної зміни економічної ситуації в країні протягом бюджетного року. Такий ризик може призвести до значних змін не лише окремих показників бюджету, а і до повного перегляду всього бюджетного плану.

Податковий ризик інфляції – найбільш досліджений вид ризику у сучасній господарській практиці, але традиційно застосовується лише в комерційній сфері діяльності. Оцінка ризику інфляції при податковому менеджменті дає змогу забезпечити реальне наповнення бюджетів протягом всього бюджетного року.

Податковий ризик зниження платоспроможності платників податків протягом бюджетного періоду, є наслідком скорочення обсягу тимчасово вільних грошових коштів підприємств і організацій. Зниження платоспроможності платників податків, як правило, носить поступовий характер. Такий ризик полягає в поступовому зростанні заборгованості платежів до бюджету.

Податковий ризик політичної кон’юнктури, що виникає у випадку, коли період планування збігається з передвиборним періодом. Політичні сили у цей момент можуть використовувати бюджет для демонстрації своїх популістських заяв, пропагуючи, зокрема, зростання соціальних витрат. Це впливає на структуру податкових доходів бюджету.

Податковий ризик зміни правової бази, що виникає при внесенні відповідних змін до податкового законодавства.

Податковий ризик затримки податкових та інших перерахувань, зумовлений збільшенням термінів проходження платіжних документів у межах банківської системи. В цьому випадку складається складна ситуація, оскільки платник податків є таким, що виконав свої зобов’язання перед бюджетом, а бюджет коштів не отримує.

Податковий ризик помилки в плануванні. При плануванні може виявлення не лише технічна помилка, але і некоректне врахування будь-якої з обставини, значущості та величини перелічених ризиків.

Для платника характерними є ризик посилення податкового тягаря, ризик мінімізації податків, ризик податкового контролю, ризик карного переслідування податкового характеру

Ризики посилення податкового тягаря властиві економічним проектам тривалого характеру, таким, як нові підприємства, інвестиції в нерухомість і устаткування, довгострокові кредити. До таких ризиків належать не лише виникнення нових податків і зростання ставок уже існуючих податків, а й скасування податкових пільг.

Окрім цього, ризики держави як суб’єкта у сфері оподаткування можливо умовно розподілити на два типи:

– ризики недобору, у випадку реалізації яких обсяги надходжень до бюджетів не досягатимуть прогнозованих розмірів;

– ризики надвитратності, у випадку реалізації яких витрати на забезпечення прогнозованих розмірів надходжень до бюджетів по окремих видах податків (зборів) перевищуватимуть економічно доцільні.

Ризики недобору:

I група – випадкові ризики, які можуть реалізуватися без свідомого бажання реального або потенційного платника податків уникнути оподаткування та зумовлюються факторами: необізнаності платника; невмисної помилки платника.

II група – ризики оптимізації оподаткування, які зумовлюються усвідомленим намаганням реального або потенційного платника мінімізувати рівень сплати податків, уникаючи прямих порушень норм чинного податкового та іншого законодавства, та зумовлюються факторами: недосконалості законодавчого забезпечення процесів адміністрування податків;недосконалості нормативного забезпечення процесів адміністрування податків.

III група – ризики ухилення від оподаткування, які визначаються усвідомленим намаганням реального або потенційного платника мінімізувати рівень сплати податків або уникнути оподаткування шляхом порушення чи невиконання вимог чинного податкового та іншого законодавства.

Ризики надвитратності:

IV група – процедурні ризики, які зумовлюються чинним регламентом процедур адміністрування податків та/або вимагають використання при цьому неадекватно великих людських чи матеріальних ресурсів.

Отже, кожна із запропонованих груп податкових ризиків містить багато різновидів, кожний з яких потребує окремого якісного й кількісного аналізу з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку і податкової культури платників в Україні.

3. Якісна і кількісна оцінка податкових ризиків у сфері справляння ПДВ

Найбільш важливою при адмініструванні будь-якого податку є об’єктивна оцінка показників податкових надходжень, що акумулюються фіскальними органами і мають, на відміну від більшості неподаткових джерел, регулярний характер. Внаслідок нерегулярності неподаткові джерела наповнення бюджету привносять додатковий ризик у його планування.

На першому етапі дослідження я розглянув оцінювання похибки прогнозування окремих податків. Відносна похибка досліджуваного податку (позначається індексом і ) на час розраховується стосовно запланованого рівня так:

, (3.1)

Де – фактичний показник надходжень і – го податку на рік ; – плановий показник.

Разом з відносною похибкою податку на додану вартість розглянемо для порівняння відносну похибку сукупних податкових надходжень та зведеного бюджету. Дані показані в таблиці 3.1.

Відносні похибки планування податків, розраховані відповідно до формули (3.1):

Податок на додану вартість

134782,1- 133365,1 / 133365,1* 100% = 1,25

150396,7-144969,8/144969,8* 100% = 4,17

159328,2-165122,5/165122,5* 100% = 5,75

Загальні податкові надходження

178065,2- 178311,6/ 178311,6* 100% = -0,14

185743,1- 192090,2/ 192090,2* 100% = -3,30

221264,2- 223770,7/ 223770,7* 100% = -1,12

Зведений бюджет

234183,2- 235784,0/ 235784,0* 100% = -0,68

271 811,5- 268 974,8/ 268 974,8* 100% = 1,27

319 939,1- 318 234,3/ 318 234,3* 100% = 0,69

Таблиця 3.1Вихідні дані для проведення аналізу ризиків планування бюджету України за 2007-2009 рр., млн грн

РікПДВ, млн грнПодаткові надходження, млн грнДоходи бюджету, млн грн
2007ПП133 803,8208 065,2234 183,2
ФФ133 450,9198 311,6235 784,0
2008ПП150396,7225743,1271 811,5
ФФ144969,8222090,2268 974,8
2009ПП159328,2261264,2319 939,1
ФФ165122,5258770,7318 234,3

Відносні характеристики податків, розраховані відповідно до формули (3.1), подано у табл. 3.2.

Необхідно підкреслити, що тривалість інтервалу досліджень не значна (3 роки), однак дає змогу отримати певне уявлення щодо статистичних характеристик похибок процесу планування.

На підставі відносних показників на всьому інтервалі дослідження в роботі розраховуються такі похибки:

1. Середня відносна: .

2. Середня абсолютна: .

3. Середня квадратична: .

4. Середня квадратична від’ємна: , .

Що стосується останньої похибки, то вона запроваджується виходячи з того, що, відхилення у бік недовиконання (тобто від’ємне) має визначальне значення для оцінки ризику [11, с. 16-26]. За даними розрахунків, розраховано статистичні характеристики на досліджуваному інтервалі (табл. 3.2). Зупинимося на середній відносній похибці, яка відображає наявність систематичного відхилення у плануванні досліджуваного показника (надходжень від податку до Зведеного бюджету України).

Таблиця 3.2Усереднені похибки планування податкових надходжень до зведеного бюджету на інтервалі 2007-2009 рр. (%)

ПохибкаПДВПодаткові надходженняЗведений бюджет
Середня відносна-3,50,80,1
Середня абсолютна7,462,664,07
Середня квадратична8,893,46,84
Середня квадратична від’ємна8,242,114,44

Середні відхилення від запланованих показників ПДВ суттєво більші, ПДВ- із суттєвим завищенням (частіше відбувається недовиконання планових показників ніж перевиконання). Систематична помилка планування (переоцінка) ПДВ внаслідок значних обсягів надходжень вагомо впливає на ризики планування бюджету.

Переоцінка планових показників бюджету має набагато гірші наслідки ніж недооцінка, тому що спонукає до пошуку інших джерел залучення коштів для виконання бюджету. Проте недооцінка також суттєво та негативно впливає на збільшення корупційних ризиків (за рахунок корупційного розподілу додаткових коштів) з одного боку, а з іншого боку – недофінансованими можуть бути важливі довгострокові національні проекти та програми. До податків, при плануванні яких частіше зустрічається недооцінка ніж переоцінка, належать податок з доходів фізичних осіб і податок на прибуток підприємств.

4. Управлінські рішення стосовно системи заходів, спрямованих на усунення, мінімізацію, запобігання ризикам у сфері справляння ПДВ

Вплив змін податкового законодавства зазвичай розглядаються окремо для кожного податку. Вважається, що зміни ставки для окремого податку призводять до зміни величини надходжень тільки від цього податку. Однак якщо виходити від загальної моделі економічної рівноваги, то будь-які зміни податкових ставок впливають на всю систему, тобто змінюється рівень надходжень не тільки податку, в якому змінюється податкова ставка, а й рівень надходжень від інших податків.

Під час настання світової фінансової кризи, яка суттєво вплинула на економічне становище в Україні суспільна думка генерує можливі варіанти виходу з економічної кризи. Фіскальна антициклічна політика держави полягає у зменшенні податкового навантаження в період економічної кризи.

Як один із варіантів, пропонується зменшення податкового навантаження на економіку шляхом зменшення ставки ПДВ. Уряди багатьох країн вибрали тактику боротьби з кризою внаслідок зниження податків з метою стимулювання економік. Наприклад, уряд Великобританії оголосив про зниження ПДВ з 17,5 % до 15 % на найближчих 13 місяців.

У Німеччині в рамках реформування оподаткування підприємств передбачається понизити податкове навантаження на малий і середній бізнес на 7 мільярдів євро. Росія до Податкового кодексу внесла зміни, що передбачають зниження податку на прибуток з 24 % до 20 %, також влада регіонів має право знижувати на 10 % ставку податку на прибуток для малих підприємств, що працюють за спрощеною системою оподаткування. Крім того, документ звільняє від сплати ПДВ будівельно-монтажні роботи, вироблені для власного споживання.

Реальні наслідки зниження податкових ставок для суб’єктів господарювання та економіки в цілому залежать від:

1) макроекономічної ситуації в країні, (рівня інфляції, стану платіжної системи, рівня сукупного попиту тощо), яка може як звести нанівець результати зниження податкових ставок, так і посилити їх вплив на економічну поведінку платників;

2) податків, ставки яких переглядаються, непрямі податки впливають на доходи опосередковано і за певних умов;

3) стратегії фірми на ринку та напрямів використання прибутків;

4) ступеня монополізації ринків.

У нашому випадку розглядається можливість зменшення ставок ПДВ на окремі види товарів з метою збільшення споживання цих товарів. Цей крок повинен призвести до зростання попиту на ці категорії товару і відповідно до зростання податкової бази податку на прибуток підприємств.

Основний принцип, за яким повинні встановлюватись окремі податкові ставки, – принцип максимізації функції суспільного добробуту, зростаючої функції від функції корисності окремих платників податків. Із такого підходу випливає, що ставки ПДВ на товари широкого вжитку необхідно зменшувати; при цьому необхідно врахувати збільшення надходжень від податку на прибуток від підприємств. Збільшення надходжень пояснюється як збільшенням попиту за рахунок зменшення ціни, так і збільшенням прибутку за рахунок продажу одиниці продукції, оскільки у випадку поліполістичного ринку ціна буде знижуватися менше, ніж на величину зменшення ставки ПДВ. Доведено, що в результаті зменшення ставок ПДВ надходження від підприємств, які виробляють ці види продукції, повинні значно зрости. Такий розвиток подій можливий у випадку покращання контрольно-перевірочної роботи, детінізації української економіки, яка сплачує у вигляді податків незначну частку власних доходів.

Запропоновані заходи дозволяють виконати обов’язкові обмеження, а саме:

1. Виконання загального (розширеного) бюджетного обмеження. Тобто внаслідок впровадження зниженої ставки ПДВ до 15 – 18 % (нажаль, введення диференційованої ставки в Україні є передчасним кроком) величина надходжень від основних податків повинна перевищувати деяку величину необхідну для виконання державою власних функціональних обов’язків у встановлених законодавством межах.

2. Зменшення ступеня ризику формування бюджету України. Збільшення внутрішнього споживання повинно призвести до зменшення залежності бюджетних надходжень від зовнішніх факторів (кон’юнктури світових ринків, курсових ризиків). Крім того, такий крок буде сприяти зменшенню негативного впливу політичних і корупційних ризиків на стабільність надходжень.

3. Внаслідок реформи повинні не погіршитися загальні показники ефективності діяльності органів ДПС України і показники ефективності відносно збору надходжень від окремих податків.

4. Реформа повинна зменшити рівень податкового навантаження, збільшити купівельну спроможність громадян, покращити структуру споживання, що означає зменшення частки витрат на продовольчі товари в бюджеті домогосподарств.

Висновки

Податковий ризик – вірогідна можливість порушення податкового законодавства, в результаті чого можливі втрати бюджету.

Податкові органи повинні бути поінформовані на як можна більш ранній стадії про можливі випадки порушення податкового законодавства та відповідно реагувати на них належними діями, у тому числі, передбачати та упереджувати. Податковий ризик може виникнути під час здійснення економічним об’єктом будь-яких видів діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерцією, втіленням соціально-економічних та науково-технічних проектів. Визначення податкових ризиків являє собою узагальнення результатів контролю та створення єдиної бази даних податкових ризиків (БДПР). Тобто, систематизація недоліків і порушень нормативно-правових актів суб’єктами підприємництва у процесі господарської діяльності, схеми ухилення від оподаткування, загальних ознак, що можуть вказувати на наявність таких порушень, які на даний час відомі податківцям. За рахунок постійної контрольної роботи, в умовах нестабільного законодавства та виникнення нових видів, форм та методів господарської діяльності БДПР буде постійно змінюватися, доповнюватися новими ризиками. При цьому, деякі ризики можуть втрачати актуальність та видозмінюватися.

Аналіз ризику – систематичне використання наявної у податкових органах інформації для визначення причин і умов виникнення податкових ризиків, їх ідентифікації та оцінки можливих наслідків недодержання законодавства України з питань справляння будь-яких податків.

Оцінка ризику – систематичне визначення ймовірності виникнення ризику і наслідків порушень законодавства України з питань оподаткування у сфері справляння ПДВ у разі його виявлення.

Список використаної літератури

1. Звіт про виконання Державного бюджету України за 2007 рік за доходами та іншими надходженнями.

2. Звіт про виконання Державного бюджету України за 2008 рік за доходами та іншими надходженнями.

3. Звіт про виконання Державного бюджету України за 2009 рік за доходами та іншими надходженнями.

4. Тимченко О. М. Податковий менеджмент. – К. Центр навчальної літератури, 2006. – 325 с.

5. Безгубенко О. Ю. Податкове мислення та форми девіантної поведінки платників податків //Фінанси України – 2002. – № 9.

6. Вітлінський В. В., Джерела і види податкових ризиків, їх взаємозв’язок / Вітлінський В. В.,Тимченко О. М. // Фінанси України. – 2007. – № 3. – С. 132-139.

7. Гранатуров В. М. Податковий ризик держави : визначення та класифікація /В. М. Гранатуров, І. Б. Ясенова // Фінанси України. – 2007. – № 10. – С. 86-95.

8. Десятнюк О. М. Моніторинг податкових ризиків (навчально-методичний посібник для слухачів Центру підготовки магістрів). – Тернопіль: Воля, 2003. – 237с.

9. Онишко С. В., Жеребних А. М. Виконання податкових зобов’язань в Україні // Фінанси України. – 2001. – № 7. – С. 104 – 114.


Якісна і кількісна оцінка податкових ризиків у сфері справляння податків (ПДВ)