Аналіз джерел утворення оборотних активів (на матеріалах СТОВ “Довжик” Золочівського району)

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

Кафедра статистики та економічного аналізу

Курсова робота з фінансового аналізу

На тему: “Аналіз джерел утворення оборотних активів”

(на матеріалах СТОВ “Довжик” Золочівського району)

Харків 2010

Зміст:

Вступ

1. Огляд літератури

2. Організаційно-економічна характеристика господарства СТОВ “Довжик”

3. Попередня експрес-оцінка фінансового стану СТОВ “Довжик”

4. Аналіз складу та структури капіталу

5. Аналіз складу та структури джерел формування оборотних активів

6. Аналіз фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Світовий досвід свідчить, що найбільш ефективною формою організації являється ринкова. В країнах із ринковою економікою пріоритет в бізнесі належить фінансовому менеджменту, складовою частиною якого і є фінансовий аналіз як економічна галузь економічної науки, що досліджує і прогнозує вплив господарських рішень на зміну фінансового стану підприємства і виробляє пропозиції по його покращенню.

Перехід до ринкової економіки обумовив реформування бухгалтерського обліку в Україні з виділенням фінансового та управлінського, ведення нового плану рахунків та формування фінансової звітності відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів. Це, у свою чергу, викликало необхідність здійснення фінансового аналізу за методичними підходами, властивими ринковій економіці.

Проте, при переході до ринкової економіки вітчизняні підприємства зіткнулись із рядом проблем, а саме з:

– нестабільністю у законодавчій базі;

– не ефективною політикою держави;

– невпевненістю у ділових партнерах;

– невизначеністю майбутніх доходів.

Саме тому в таких непростих умовах “допомога” фінансового аналізу вкрай необхідна, адже його проведення на підприємстві надасть змогу керівникам, партнерам по бізнесу, банкам визначити надійність даного підприємства, оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові результати його діяльності, і тим самим дозволяє визначити “недоліки” у діяльності підприємства і шляхи їх подолання.

В нинішніх непростих умовах робота кожного підприємства являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавлені в результатах його діяльності.

В теперішній час кожний господарський суб’єкт незалежно від виду основної діяльності підприємства повинен реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

На основі доступної звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове становище підприємства.

Фінансовий аналіз спирається на такі основні концепції, як часова цінність грошових ресурсів, грошові потоки, підприємницький і фінансовий ризик, ціна капіталу, ефективне підприємництво й ефективний ринок та інші.

Актуальність і необхідність фінансового аналізу оборотних активів обумовили вибір теми курсової роботи: “Аналіз джерел утворення оборотних активів”.

Метою написання курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів аналізу джерел утворення оборотних активів. Для її досягнення необхідно вирішити наступні завдання: провести попередній (експрес ) аналіз фінансового стану підприємства, оцінити його фінансовий стан через розрахунок відповідних коефіцієнтів структури капіталу, оцінити фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність та ліквідність, які я буду реалізовувати на прикладі СТОВ “Довжик” Золочівського району.

1. Огляд літератури

Асаніна А. В. в своїй статті зазначає, що оборотні активи підприємства характеризуються позитивними особливостями:вони мають високу ліквідність, а частину становить безпосередньо грошові кошти. Це є найбільш істотною характеристикою оборотних активів;вони відносно легко можуть бути трансформовані з одного виду в іншій;вони порівняно легко адаптуються в порівнянні з необоротними активами до змін кон’юнктури товарного і фінансового ринків. Також визначає негативні особливості оборотних активів:оборотні активи в грошовій формі і формі дебіторської заборгованості піддаються утраті вартості в процесі інфляції;зайво накопичені запаси оборотних активів не генерують прибуток (за винятком поточних фінансових інвестицій), тому тримати ліквідні активи звичайно менш вигідно.;Запаси матеріальних оборотних активів вимагають додаткових витрат на їхнє збереження і можуть бути піддані втратам у зв’язку з їх природним збитком;частина оборотних активів, особливо дебіторська заборгованість, піддана фінансовому ризикові втрат у зв’язку з несумлінністю партнерів, покупців і іноді персоналу підприємства [ 7 ].

Волинець Л. М. в своїй статті пропонує таке визначення запасів: запаси включають: – сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг обслуговування виробництва й адміністративних потреб. А також пропонує визнавати актив активом, якщо: підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності або з правом повного господарського оперативного управління на придбані запаси; підприємство здійснює управління та контроль запасами; існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням. Основнимизавданнями обліку виробничих запасів вважати: контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення; відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання; виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів; контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі; спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням; контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва; контроль за дотримуванням норм; правильний розподіл матеріалів за об’єктами калькуляцій; виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій [ 4 ].

Кривцунова О. в своїй статті під управлінням оборотними активами розуміє: пошук компромісу між витратами, що збільшуються (змушені витрати), і витратами, що зменшуються (витрати економії на масштабах виробництва) у залежності від обсягу інвестування в оборотні активи. При гнучкій політиці підприємство несе збільшені змушені витрати, що, по суті справи, є витратами невикористаних можливостей. Жорстка політика може спровокувати недостачу наявних коштів. Крім того низькі інвестиції в запаси і рестриктивна дебіторська політика можуть призвести до невдоволення клієнтів. Як видно з графіків на рис.7 при гнучкій політиці змушені витрати є найнижчими щодо витрат економії на масштабах виробництва при досить значному оптимальному обсязі поточних активів. При рестриктивній політиці змушені витрати є найвищими щодо витрат економії на масштабах виробництва і призводять до меншого обсягу поточних активів. Якщо розглядати короткострокову фінансову політику з погляду джерел фінансування, то у випадку проведення гнучкої політики підприємство фінансується за рахунок внутрішніх засобів з використанням коштів і ліквідних цінних паперів. У випадку проведення жорсткої політики підприємство фінансується за рахунок зовнішніх позик необхідної величини на короткостроковій основі [6].

Римарева Л. М., Дерев’янко І. В. зазначають, що ефективність управління оборотним капіталом для підприємства має важливе значення. Адже оптимальне управління оборотними активами веде до збільшення доходів і зниження ризику дефіциту, покращення інвестиційного клімату в країні (приплив іноземного капіталу). Правильне управління дозволить максимізувати прибуток і мінімізувати комерційний ризик. Підвищення ефективності управління оборотним капіталом можна досягти за допомогою: 1. Збільшення власного оборотного капіталу за рахунок: збільшення довгострокового зобов’язання; зменшення вкладання ресурсів в необоротні активи, але не за рахунок зниження нормального функціонування; збільшення статутного капітал за рахунок зниження дивідендів. 2. Зниження поточних фінансових витрат: зниження дебіторської заборгованість; збільшення кредиторської заборгованість за рахунок збільшення строку розрахунку з постачальниками. 3. Оптимізації запасів у підприємстві. [8].

Проскуріна Н. М., Романюк Н. С. відзначають, що управління оборотним капіталом являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу і структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах та залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства, забезпеченням умов оптимізації процесу його обертання. Проте, система управління оборотними активами підприємства потребує подальших досліджень, спрямованих на удосконалення та конкретизацію її функцій з позиції адаптації до сучасного етапу розвитку торговельних підприємств і економіки України в цілому. Більш високу доходність, більшу ефективність оборотного капіталу можна одержати в результаті підвищення коефіцієнта прибутковості продажу продукції або коефіцієнта оборотності оборотних активів. Коефіцієнт прибутковості можна підвищити шляхом скорочення витрат або підвищення продажних цін. Проте при зростанні продажних цін можливе падіння попиту й наступного за цим зменшення показника оборотності активів. Якщо більш високі ціни призведуть до зниження товарообігу, то збільшення коефіцієнтаприбутковості може компенсуватися падінням оборотності активів, тому загальна доходність оборотного капіталу може не покращитися [ 9 ].

Кустріч Л. О. зазначає в своїй статті: характер джерел формування і принципи різного режиму використання власного і позикового капіталу впливають на ефективність використання як оборотних активів, так і всього капіталу підприємства. Раціональне формування названих джерел оборотних активів має значний вплив на процес реалізації, фінансові результати, фінансовий стан, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними активами. Хоча великий негативний вплив на ефективність використання оборотних активів, уповільнення їх оборотності у сучасних умовах мають фактори кризового стану економіки, що діють незалежно від бажання підприємства, проте останнє має використовувати внутрішні резерви підвищення ефективності використання мобільних активів, на які вони можуть суттєво впливати, а саме: нормування матеріальних оборотних активів; використання тривалих господарських зв’язків; удосконалення системи розрахунків; раціональна організація продажу; систематичний контроль за оборотністю коштів у розрахунках тощо. Наявність на підприємстві оборотних активів, їх склад та структура, швидкість обороту досить суттєво впливають на фінансовий стан підприємства та оптимізацію оперативних рішень з управління оборотними активами [ 10 ].

Григор’єва Т. Ю. визначає систему управління оборотними засобами як систему цілеспрямовано організованих взаємодій між об’єктом та суб’єктом управління шляхом реалізації функцій управління із застосуванням комплексу методів, засобів і фінансово-економічних інструментів дослідження і трансформації взаємопов’язаних процесів формування та використання оборотних активів і джерел їх фінансування за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них чисельних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Першочерговими проблемами в управлінні оборотними активами є: управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, визначення джерел фінансування. Значних успіхів в зниженні загальної потреби в оборотних активах можна досягти напрацювавши ефективну політику управління дебіторською заборгованістю. Невиправдана дебіторська заборгованість є іммобілізацією власного капіталу, а перевищення її певного рівня може призвести до втрати ліквідності і навіть зупинки виробництва. Така ситуація досить характерна для національної економіки з її хронічними неплатежами [11].

Бутенко О. В. в своїй статті зазначає, що оборотний капітал або оборотні (поточні) активи це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживані протягом одного операційного циклу. Часто поняття оборотного капіталу розглядають як рішення по короткостроковому фінансуванню, що узагальнюють за назвою управління оборотним капіталом. Оборотний капітал складається з коштів і інших ліквідних активів, що можуть бути конвертовані в грошові кошти протягом року або операційного циклу. Склад оборотних активів розрізняється в залежності від області діяльності підприємства. Оборотним капіталом на кожному підприємстві оперують щоденно: закуповують сировину і матеріали, використовують їх у виробництві, відвантажують готову продукцію, отримують гроші від дебіторів. Важливість ефективного управління оборотними активами важко переоцінити. Нестача оборотного капіталу може паралізувати діяльність підприємства або погіршити його ліквідність, а надлишок означатиме, що частина капіталу не працює і не приносить прибутку. Кожне підприємство формує власну політику управління оборотними активами. Ця політика встановлює необхідну потребу в оборотних активах, визначає їх склад і структуру та джерела, з яких повинні фінансуватися ці активи. Політика управління оборотними активами є частиною загальної фінансової стратегії підприємства [14].

Зборовська О. М. у своїй статті зазначає, що однією з найважливіших складових управління оборотними активами є вибір способу їх фінансування. Найбільш поширеним і єдиним способом фінансування оборотних активів є кредиторська заборгованість. В більшості випадків сучасна ринкова логіка визначення необхідності в оборотних активах має наступний вигляд: спочатку визначається необхідність в валовому оборотному капіталі для підтримки ділової активності в планових обсягах, потім оцінюються можливості використання в обороті підприємства кредиторської заборгованості та інших залучених коштів. Необхідність у власному оборотному капіталі визначається по остаточному принципу. Уміле управління кредиторською заборгованістю, дозволяє їм значно скоротити потребу в власних грошових коштах. При наявності на підприємстві розробленої ринкової стратегії поведінки залучення капіталу збільшує можливості фірми по розширенню діяльності, дозволяє використати ефект фінансового важеля, підвищити рентабельність власного капіталу. В іншому випадку банківські кредити замість забезпечення росту компанії, її фінансового оздоровлення можуть спровокувати кризову ситуацію [16].

Карбовник А. М. пропонує такі підходи до фінансування різних груп оборотних активів підприємства: консервативний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокових зобов’язань повинні фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів і близько половини змінної їх частини. Друга половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Такий тип політики фінансування оборотних активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що призводить до зниження рівня його рентабельності. Вартість такого капіталу за такого фінансування дуже висока, але ризик залишитись без коштів є мінімальним. Помірний (або компромісний) підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу мають фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів, в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – весь обсяг змінної їх частини. Такий тип політики фінансування поточних активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньоринкової норми прибутку на капітал. Агресивний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансуються необоротні активи, невелика частка постійної їх частини (не більше половини), в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів. Така модель фінансування створює проблеми у забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Разом з тим, вона дозволяє здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а отже, забезпечувати найбільш високий рівень його рентабельності. За такого фінансування вартість капіталу мінімальна, проте ризик, пов’язаний з проблемою ліквідності, досить високий [ 19].

Доронін А. В. приділяє значну увагу класифікації оборотних активів. У практиці планування, обліку і аналізу оборотні активи можна поділити за такими ознаками: За функціональною роллю в процесі виробництва: оборотні фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів);

Фонди обертання (готова продукція, товари, грошові кошти, розрахунки).

За формою контролю, планування і управління: нормовані (виробничі запаси, незавершене виробництво, поточні біологічні активи, розрахунки із заготівельними організаціями); ненормовані (короткострокові фінансові вкладення, кошти на рахунках в банку тощо).

За джерелами формування: власний обіговий капітал; залучений.

За швидкістю обертання в грошові кошти: абсолютно ліквідні; швидко ліквідні; повільно реалізовані; неліквідні.

За ступенем ризику вкладення капіталу: оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладення (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); оборотний капітал з малим ризиком вкладення (дебіторська заборгованість без сумнівної, виробничі запаси без неліквідів); залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом); оборотний капітал із середнім ризиком вкладення (МШП, витрати майбутніх періодів); оборотний капітал з високим ризиком вкладення (готова продукція і товари, які не користуються попитом, залежалі виробничі запаси).

За матеріально – речовою формою: предмети праці (сировина, матеріали, паливо); готова продукція і товари; грошові кошти; кошти у розрахунках [18].

Білик А. М. зазначає в своїй статті, що фінансовий стан підприємства оцінюється на сонові використання системи показників, які відображають наявність, розміщення, використання та рух ресурсів підприємства, зокрема і оборотних активів. Найбільш важливими в оцінці фінансового стану є показники: ліквідності, що характеризують можливість підприємства щодо погашення заборгованості; платоспроможності, що визначають ступінь покриття підприємством позикових коштів; прибутковості, які вимірюють прибуток із вкладеними коштами; ефективності використання активів, що показують ступінь ефективності використання довгострокових і поточних активів [1].

Соляник Л. Г. зосереджує увагу на проблемі використання оборотних засобів підприємств України, які в умовах ринкової економіки змінюють свою економічну сутність. Стратегія управління оборотними активами і джерелами їх фінансування є складовою частиною фінансової стратегії підприємства. Оборотні засоби регулюють обсяг і темпи кругообігу цінностей, виконуючи розрахунково-платіжну функцію. В цій якості оборотні засоби є важливим фінансовим важелем управління всією поточною фінансово-господарською діяльністю підприємств [20].

Як зазначає Черненко Н. О. у сучасних умовах для більшості вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ в їх економічному розвитку виявилася гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності господарювання. Разом з тим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотним активами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому одним із найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління оборотними активами [15].

Котляр Л. М. вважає важливою умовою фінансової стійкості підприємства є ефективне управління його капіталом, який становить увесь виробничо-господарський потенціал кожного підприємства. Політика управління оборотним капіталом пов’язана з різноманітними фінансовими ризиками і тому повинна забезпечити пошук компромісу між таким ризиками та загальною фінансовою стійкістю підприємства. Головною умовою ефективності фінансово-господарської діяльності є оптимізація розмірів і структури обігових коштів, а також зниження витрат, пов’язаних з іммобілізацією оборотних активів (використанням активів не за призначенням) [17].

Титаренко Г. Б. пропонує структурне визначення оборотних активів, як ресурсів, що забезпечують ефективне існування операційної, інноваційної та інвестиційної діяльності процес якісних і кількісних змін котрих повинен контролюватися та управлятися підприємством з метою підтримки глобальної стратегічної цілі підприємства, якою є збереження підприємства та його стійке функціонування. Застосування такого визначення є ключовим моментом при визнанні сутності оборотних активів. А економічна сутність оборотних активів полягає в наступному: забезпеченні господарської діяльності підприємств, постійному кругообігу ресурсів, відновленні виробничого потенціалу з урахуванням фактору часу, отримання доходу від операційної та інвестиційної діяльності, зниженні ризику втрати активів за рахунок їх високої ліквідності [5].

Бурбело О. А. та Зуєвою О. І. визначено, що проблеми сучасного методичного забезпечення потребують розробки нового підходу до оцінки ефективності функціонування підприємства і, зокрема, оборотних активів, як найбільш мобільної частини майна підприємства. Як критерій ефективності доцільно використовувати показник ступеня досягнення оптимального рівня стану системи, що аналізується або процесу, що протікає ( виробничої, інвестиційної, фінансової діяльності). На ефективність використання оборотних активів також впливають такі ситуаційні перемінні, як динаміка попиту, сила конкуренції, а також стан ринку ефективності виробництва [22].

Попазова О. В. приділяє увагу економічній сутності обігового капіталу як сукупності грошових коштів, авансованих в предмети праці, що забезпечують безперебійність відтворювального процесу. Виділяють такі класифікаційні ознаки розподілу обігового капіталу: за функціональним призначенням, матеріально-речовинною формою, принципом організації та регулювання, а також ступенем ліквідності та ступенем фінансового ризику. Найважливішими елементами управління обіговим капіталом є нормування, прискорення його оборотності, вибір політики управління оборотним капіталом [12].

Попазова О. В. також зазначає, що правильний вибір джерел фінансування оборотного капіталу зводяться не тільки до їх пошуку, а й до правильної їх організації. Сьогодні виділяються декілька моделей управління оборотним капіталом через джерела його формування. При виборі структури джерел фінансування необхідно враховувати, що підприємство має знижувати ризик ліквідності, пов’язаний з невиконанням ним своїх зобов’язань у визначений строк. Специфіка його функціонування зумовлена галузевими особливостями, свідчать про необхідність аналізу управління оборотним капіталом на сільськогосподарських підприємствах [13].

Михалюк М. в своїй статті зазначає, що метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, який водночас стає узагальнюючим показником використання залучених ресурсів. Чи не найважливішими характеристиками фінансового стану підприємства є платоспроможність та ліквідність. Вони вказують на здатність підприємства погашати свої зобов’язання як тепер, так і в майбутньому. Суть цих показників полягає в порівнянні величини наявних оборотних активів із короткостроковими боргами підприємства [2].

Лищенко О. І. в своїй статті визначає дебіторську заборгованість як важливу складову активів підприємства, від її питомої ваги залежить їх ефективність. Частка дебіторської заборгованості в активах зростає, і цей процес негативно впливає на платоспроможність, ліквідність та фінансовий стан підприємства. Виникнення її на підприємстві є об’єктивним процесом, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарських операцій [3].

3. Організаційно-економічна характеристика господарства СТОВ “Довжик”

Фінансовий капітал оборотний актив

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Довжик” створене на засадах установчого договору, який укладається між учасниками та визначає господарчі, фінансові та інші сторони їх взаємовідносин.

СТОВ “Довжик” зареєстровано у Золочівській районній державній адміністрації 10 вересня 2000 року.

Господарство має у власності відокремлене майно, що належить йому на праві колективної власності, має самостійний баланс, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем і відповідати в суді.

Товариство має поточний рахунок в м. Золочеві, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий штамп та інші реквізити, зразки яких затверджуються зборами учасників товариства.

В господарстві домінують чорноземи з середньою кількістю гумусу. В цілому природні умови дають можливість успішно вирощувати зернові та інші культури. Кількість тепла і опадів сприятлива для вирощування різних сільськогосподарських культур. Рельєф господарства сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва і дає можливість примінити сільськогосподарську техніку. Різні культури вимагають не однакові умови до грунтів, температури і водного режиму. Природні та економічні умови сприяють також розвитку тваринництва.

Основною метою діяльності СТОВ “Довжик” є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація, а також оптова та роздрібна торгівля.

Підприємство має зерно-овоче-молочний виробничий напрямок.

Розглянемо перелік показників, які найбільш повно характеризують розміри господарства та його спеціалізацію, проаналізувавши дані таблиць.

Важливим показником при аналізі організаційно-економічної характеристики господарства є його розміри, які наведено в таблиці 3.1.

Табл.3.1 Динаміка показників розміру СТОВ “Довжик”

Показники2007 рік2008 рік2009 рік2009 р. у % до
2007 рік2008 рік
Валова продукція господарства (в порівняльних цінах 2005), тис. грн1982,62893,82927,2147,64101,15
Товарна продукція (у фактичних цінах реалізації), тис. грн.392735025488,2139,76156,72
Площа сільськогосподарських угідь, га3036,830433043100,2100
У т. ч. рілля, га227522782284100,4100,26
Середньорічна чисельність працівників, осіб706281115,71130,64
Середньорічна вартість активі, тис. грн.9893,49535,510021,5101,29105,1
Середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів, тис. грн.3230,84105387712094,45

Аналіз даних таблиці 3.1. показує, що виробництво валової продукції сільського господарства в порівняльних цінах 2005 року в 2007-2009рр. має тенденцію до підвищення. Так, у 2009 році було вироблено 2927,2 тис. грн. валової продукції, що майже на 33% більше, ніж у 2007 та на незначне значення більше, ніж у 2008 році. Але через підвищення цін на продукцію сільськогосподарського виробництва, а також збільшення її обсягу відбулося зростання обсягів реалізації. Так у 2009 році реалізували продукцію на суму 5488,2 тис. грн., що майже на 29% більше порівняно з 2007 роком та на 36% в порівнянні з 2008 роком.

Аналізуючи площу сільськогосподарських угідь можна зробити висновок, що вона майже не змінювалась, у 2007 році в порівнянні з 2008 та 2009 роками складала на 0,2% менше. Середньорічна чисельність працівників протягом трьох років має невелику тенденцію до збільшення, і зросла від 70 осіб у 2007 до 82 осіб у 2009 році, що свідчить про незначне розширення персоналу. Середньорічна вартість активів також має тенденцію до збільшення на 128,1 тис. грн., порівнюючи 2007 з 2009 роком. Також на підприємстві підвищилася і середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів, а в 2008 році ми спостерігаємо найбільше її значення – 4105 тис. грн.

В цілому аналіз фінансово-економічних показників свідчить про ефективну діяльність СТОВ “Довжик”. Підприємство забезпечене необхідним рівнем товарної продукції, достатньою площею сільськогосподарських угідь, а також робочою силою та необхідною технікою.

Найбільш точним і достовірним показником характеристики розміру підприємства СТОВ “Довжик” є обсяг товарної продукції, наведений у таблиці 3.2.

Табл. 3.2 Обсяг і структура товарної продукції СТОВ “Довжик”

Вид продукції20082009
Тис. грн.% до підсумкуТис. грн.% до підсумку
Зернові і зернобобові1 676,047,9274049,9
Соняшник794,022,71984,136,2
Картопля373,010,7123,52,3
Овочі відкритого грунту105,03,042,70,8
Інша продукція рослинництва29,00,821,70,4
Рослинництво, всього2977,085491289,5
Молоко128,03,776,81,4
ВРХ (жива маса)133,03,859,81,09
Свині23,00,661673,0
Вівці50,1425,90,5
Вовна40,13,40,06
Інша продукція тваринництва0,50,009
Тваринництво, всього293,08,4333,46,1
Послуги в сільському господарстві2326,6242,84,4
Разом по господарству3502,01005488,2100

Для розрахунку даної таблиці ми використовували дані з Ф№50 с.-г. [Додаток 7].

Аналіз даних таблиці показує, що реалізація продукції в СТОВ “Довжик” зросла від 3502 тис. грн. у 2008 році до 5488,2 тис. грн. у 2009 році. Продукція рослинництва в товарній продукції господарства займає 85% у 2008 році та 89,5% у 2009 році Найбільшу питому вагу в рослинництві займають зернові та зернобобові культури 47,9% та 49,9% відповідно. На 2 місці вирощування соняшника 22,7% та 36,2 %. Отже, можна зробити висновок, що обсяги реалізації продукції рослинництва мають значну зростаючу тенденцію, проте картопля, овочі відкритого грунту та інша продукція рослинництва мають незначну тенденцію зменшення обсягів.

Частка продукції тваринництва у 2009 р. складає 6,1%, а в 2008 р. 8,4%. Отже, виробництво та реалізація продукції тваринництва знизились, що є негативним показником діяльності та спричинене економічними умовами країни. Найбільшу питому вагу у тваринництві займає виробництва молока у у 2008р. – 3,7% та у 2009р. – 1,4%, на що вказує зменшення поголів’я ВРХ на 2,71% у 2009 році. Проте збільшилася реалізація вовни та овець, а також іншої продукції тваринництва. Не дивлячись на те, що частина продукції тваринництва у структурі господарства зменшилась, вона приносить непогані прибутки від реалізації у 2009р. 333,4 тис. грн, що на 40,4 тис. грн. більше порівняно з попереднім роком. У 2009 р. ми спостерігаємо на підприємстві збільшення наданих послуг у сільському господарстві.

Результати господарської діяльності багато в чому залежать від рівня спеціалізації підприємства. Таким чином, зважаючи на дані про структуру товарної продукції можна зробити висновок, що підприємство СТОВ “Довжик” має зерно-овоче-молочний напрям сільськогосподарського виробництва.

4. Попередня експрес-оцінка фінансового стану підприємства СТОВ “Довжик”

Метою експрес-аналізу є наочна і нескладна за часом виконання та трудомісткістю алгоритмів, що реалізуються, оцінка фінансового добробуту і динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз виконується в три етапи: підготовчий; попереднійогляд бухгалтерської звітності; аналіз бухгалтерської звітності. Експрес-аналіз здійснюється в основному за даними балансу форми 1.

Основний етап в експрес-аналізі – це третій етап, тобто безпосередній аналіз балансу і інших форм бухгалтерської звітності. На цьому етапі здійснюється розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Проводячи попередній експрес-аналіз балансу, необхідно проаналізувати характер змін окремих його статей і розділів та зробити попередню оцінку фінансового стану підприємства.

Баланс – це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.

Баланс підприємства служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Усе майно, яке належить підприємству і яке відображається в його балансі, називають його активами. Активи – це ресурси контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Актив балансу складається з чотирьох розділів: необоротні активи; оборотні активи; витрати майбутніх періодів; необоротні активи та групи їх вибуття.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, які необмежені у використанні, а також інші активи, призначені як для споживання чи реалізації протягом операційного циклу. Оборотні активи відображаються в балансі в розрізі наступних статей: запаси, товари, векселі одержані, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи.

Необоротні активи – всі активи, які не є оборотними. Даний розділ включає наступні статті: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи та інших необоротні активи.

В складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, які мали місто протягом цього чи попередніх звітних періодів, але відноситься до наступних звітних періодів.

Пасив балансу в свою чергу складається з п’яти розділів: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання та доходи майбутніх періодів.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Довгострокові зобов’язання – це зобов’язання, які не є поточними.

Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців.

Тому, проведемо попередній експрес-аналіз фінансового стану СТОВ “Довжик” на основі таблиці 4.1., порівнявши актив і пасив балансу.

Табл. 4.1 Порівняльний аналіз активу балансу сільськогосподарського підприємства СТОВ “Довжик”.

СтаттяРокиАбсолютні зміни (+,-)Відносні зміни, %
2007200820092007200820072008
Необоротні активи
Незавершене будівництво2163,72163,721640,30,3100100
Основні засоби:
Залишкова вартість2276,31715,136681391,71952,9161,1213,9
Первісна вартість43253946,3642020952479,748,4162,7
Знос2048,72231,22752703,3520,8134,3123,3
Довгострокові біологічні активи:
Залишкова вартість355,239337,8110,6
Усього за розділом І44404234622517851991140,2147,0
Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси451,6480,446816,4-12,4103,697,4
Поточні біологічні активи617,2939,3249-368,2-690,340,326,5
Незавершене виробництво349,9448,7510160,161,3145,8113,7
Готова продукція717,5757,520741356,51316,5289,1273,8
Товари2,5130,521320300
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізаційна вартість411,7248,7227184,7-21,755,191,3
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
З бюджетом14,3
Із внутрішніх розрахунків251
Інша поточна дебіторська заборгованість106,6170,530-76,6-140,528,117,6
Грошові кошти та їх еквіваленти:
У національній валюті2,32,6129,79,4521,7461,5
Усього за розділом ІІ2659,3306338241164,7761143,8124,8
Баланс7099,37297100492949,72752141,5137,7

Розглянемо пасив балансу досліджуваного підприємства СТОВ “Довжик”.

Порівняльний аналіз пасиву балансу сільськогосподарського підприємства СТОВ “Довжик” проведемо за допомогою даної таблиці 4.1.

Табл. 4.1 Порівняльний аналіз пасиву балансу сільськогосподарського підприємства СТОВ “Довжик”.

СтаттяРокиАбсолютні зміни (+,-)Відносні зміни, %
2007200820092007200820072008
І Власний капітал
Статутний капітал7,47,47-0,4-0,494,694,6
Інший додатковий капітал4078,34078,34078-0,3-0,399,9999,99
Резервний капітал1572,51885,239362050,82363,5250,3208,8
Усього за розділом І5658,25970,980212362,82050,1141,8134,3
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків64,456,4957892,6900,614861696,8
Інші довгострокові зобов’язання377,1257,147-330,1-210,112,4618,28
Усього за розділом ІІІ441,5313,51004562,5690,5227,4320,3
4. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків52,5
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги491,9612,9758266,1145,1154,1123,7
Поточні зобов’язання за розрахунками:
З бюджетом161181,2107-54-74,266,559,1
Зі страхування43,552,5451,5-7,510,385,7
З оплати праці23,655,44117,4-14,4173,774,0
Із внутрішніх розрахунків279,658,173-206,614,926,1125,6
Усього за розділом 4999,61012,6102424,411,4102,4101,1
Баланс7099,37297100492949,72752141,5137,7

Аналізуючи дані балансу підприємства СТОВ “Довжик” маємо зазначити, що валюта балансу має тенденцію до збільшення від 7099,3 тис. грн. до 10049 тис. грн. у 2009 році, про що свідчить зростання виробничих потужностей підприємства. Актив господарства зменшився на незначну величину у 2009 році і склав 137,7% порівняно з 2008 роком. Первісна вартість основних засобів збільшилася на 2095 в порівнянні з 2007 роком, значить були введені у виробництво нові основні засоби та був покращений їх стан, тобто була оновлена матеріальна база підприємства. Також у 2009 р. спостерігалося збільшення довгострокових біологічних активів порівняно з 2008 роком. Щодо виробничих запасів, то їх кількість у 2008 році складала найбільше значення 480,4, що є наслідком гарного врожаю, також найбільша кількість у 2008 р. і поточних біологічних активів. Незавершене виробництво збільшилося внаслідок витрат, понесених на посіви озимої пшениці. Також тенденцію до збільшення мають готова продукція та товари.

А дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги зменшилася на 184,7, о є позитивним моментом в діяльності господарства. Разом з нею зменшилася і інша поточна дебіторська заборгованість і склала 30 у 2009 р., тобто її майже немає. Необхідно зазначити, що дуже важливим є збільшення грошових коштів підприємства, що свідчить про здоровий фінансовий стан досліджуваного господарства.

Аналізуючи дані пасиву балансу, ми бачимо, що статний капітал підприємства майже не змінився. Позитивним є збільшення резервного капіталу на 2050,8 тис. грн. у 2009 р. в порівнянні з 2008 р. та на 2363,5 тис. грн. порівняно з 2007 роком – це свідчить про отриманий прибуток господарства. Довгострокові кредити банків мають тенденцію до збільшення, що свідчить про збільшення залученого капіталу. А короткострокових кредитів у 2007 та 2009 роках немає через їх важко доступність. Щодо кредиторської заборгованості, то її збільшення до 758 тис. грн. негативно впливає на фінансовий стан і вказує на тимчасову неплатоспроможність підприємства. Аналізуючи дані, ми бачимо, що господарство майже немає заборгованості з оплати праці 41 тис. грн., отже робітникам вона виплачується вчасно. Тенденцію до зменшення мають такі статті пасиву балансу підприємства: поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, а також із внутрішніх розрахунків.

Таким чином, провівши попередній експрес-аналіз підприємства СТОВ “Довжик”, ми бачимо, що актив дорівнює пасиву, проаналізувавши ситуацію, що склалася на підприємстві, і зробивши відповідні висновки, можна сказати, що підприємство конкурентоздатне але зазнає деякі фінансові труднощі, викликані необхідністю залучення кредитів банків, що дає можливість зменшувати фінансування за рахунок власних коштів.

5. Аналіз складу та структури капіталу

Капітал – це загальна вартість засобів виробництва, що спрямована на формування активів підприємства.

Власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань, тобто це власні джерела фінансування.

Позиковий капітал підприємства – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності. Доскладу залученого капіталувходять: – короткострокові і довгостроковізобов’язання – кредиторська заборгованість.

Оборотний капітал або оборотні (поточні) активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживаних протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. Часто поняття оборотного капіталу розглядають як рішення по короткостроковому фінансуванню, що узагальнюють за назвою управління оборотним капіталом. Оборотний капітал складається з коштів і інших ліквідних активів, що можуть бути конвертовані в грошові кошти протягом року або операційного циклу. Склад оборотних активів відрізняється в залежності від області діяльності підприємства.

Оборотний капітал становить значну частину в загальній вартості капіталу підприємства. Фінансові результати діяльності господарства залежать в основному від правильності та раціональності розміщення, а також ефективності використання оборотного капіталу. Таким чином, в процесі аналізу вивчають структуру оборотного капіталу, розміщення його в процесі виробництва й обертання, а також ефективність використання.

Для аналізу оборотного капіталу підприємства СТОВ “Довжик” проаналізуємо склад і структуру власного, залученого. капіталу, а також склад і структуру кредиторської заборгованості, розрахувавши таблиці 5.1, 5.2 та 5.3.

Аналіз складу і структури власного капіталу СТОВ “Довжик” подано в таблиці 5.1.

В таблиці запропоновано структуру оборотного капіталу підприємства за 2007-2009 роки, щоб виявити тенденції, які відбулися за період більший, ніж звітний рік.

Табл. 5.1. Склад і структура власного капіталу підприємства СТОВ “Довжик” за 2007, 2008 та 2009 роки.

Джерела2007рік2008 рік2009 рік
ГрнСтруктура, %ГрнСтруктура, %ГрнСтруктура, %
Статутний капітал7,40,137,40,170,09
Інший додатковий капітал4078,372,084078,368,3407850,84
Резервний1572,527,791885,231,6393649,07
Всього5658,21005970,91008021100

За даними таблиці зробимо висновок, що власний капітал підприємства формується в основному за рахунок іншого додаткового капіталу, який має майже незмінну динаміку 4078 тис. грн. У цьому розділі відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість безкоштовно отриманих активів та інші види додаткового капіталу. Підприємство збільшило свій резервний фонд, що також відіграє стабілізуючу роль щодо зміцнення фінансового стану і є другим за значенням джерелом, який має тенденцію до збільшення з 1572,5 тис. грн. до 3936 тис. грн. у 2009 році, що на 2363,5 тис. грн. більше.

Аналіз складу і структури залученого капіталу проведемо за допомогою таблиці 5.2, в якій зазначені джерела його формування за 2007-2009 роки.

Табл. 5.2 Склад і структура залученого капіталу підприємства СТОВ “Довжик”.

Банків
Кредиторська заборгованість491,952,70612,962,6175843,02
Всього933,4100978,91001762100

Аналізуючи структуру джерел утворення залученого капіталу можна зробити висновок, що кредиторська заборгованість має динаміку зростання з 491,9 тис. грн. у 2007 році до 758 тис. грн у 2009, що на 266,1тис. грн. більше. Причиною її виникнення є брак власнихоборотних коштів. Довгострокові зобов’язання також збільшилися майже у 3,5 рази, порівнюючи 2008 рік з 2009 та у 2,5 рази, порівнюючи 2007 з 2009 роком.

Короткострокові кредити банків були взяті підприємством лише у 2008 році, а у 2007 та 2009 кредити відсутні через їх важко доступність. Таким чином, підприємству необхідно зменшити кредиторську заборгованість, адже вона є елементом оборотних активів та об’єктивною реальністю існування будь-якого підприємства.

Кредиторську заборгованість ми можемо розглянути проаналізувати за допомогою таблиці 5.3, оцінюючи її склад і структуру.

Табл. 5.3 Склад і структура кредиторської заборгованості СТОВ “Довжик”

Джерела2007 рік2008 рік2009 рік
ГрнСтруктура, %ГрнСтруктура, %ГрнСтруктура, %
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги491,949,21612,963,8475874,02
Поточні зобов’язання за розрахунками:
З бюджетом16116,11181,218,8710710,45
Зі страхування43,54,3552,55,47454,39
З оплати праці23,62,3655,45,77414,00
Із внутрішніх розрахунків279,627,9758,16,05737,13
Всього999,6100960,11001024100

За даними таблиці можна зробити висновки, що кредиторська заборгованість підприємства збільшилась на 266,1 тис. грн. у 2009 році в порівнянні з 2007 роком, коли її розмір складав 491,9 тис. грн.. В порівнянні з 2007 роком статті поточних зобов’язань за розрахунками: з бюджетом та із внутрішніх розрахунків зменшилися на 54 тис. грн. та 206,6 відповідно. В порівнянні з 2008 роком у 2009 зменшилися всі статті поточних зобов’язань за розрахунками, крім внутрішніх розрахунків.

Отже, негативним моментом на підприємстві є збільшення з кожним кроком кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, необхідно її погашати.

6. Аналіз джерел формування оборотних активів підприємства СТОВ “Довжик”

Аналіз оборотних активів здійснюється з метою забезпечення, такої організації щоб впроваджувати ефективність їх використання.

Для аналізу оборотних активів необхідна відповідна інформація. Визначення потреби в ній на підприємстві для аналізу оборотних активів належить до компетенції її власника.

Від ефективності використання оборотних активів, забезпеченості ними багато в чому залежить успішність та стабільність функціонування кожного конкретного підприємства.

У практиці планування, обліку і аналізу оборотні активи можна поділити за такими ознаками:

1. За функціональною роллю в процесі виробництва:

– оборотні фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів);

– фонди обертання (готова продукція, товари, грошові кошти, розрахунки).

2. За формою контролю, планування і управління:

– нормовані (виробничі запаси, незавершене виробництво, поточні біологічні активи, розрахунки із заготівельними організаціями);

– ненормовані (короткострокові фінансові вкладення, кошти на рахунках в банку тощо).

3. За джерелами формування:

– власний обіговий капітал;

– залучений.

4. За швидкістю обертання в грошові кошти:

– абсолютно ліквідні;

– швидко ліквідні;

– повільно реалізовані;

– неліквідні.

5. За ступенем ризику вкладення капіталу:

– оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладення (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

– оборотний капітал з малим ризиком вкладення (дебіторська заборгованість без сумнівної, виробничі запаси без неліквідів);

– залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом);

– оборотний капітал із середнім ризиком вкладення (МШП, витрати майбутніх періодів);

– оборотний капітал з високим ризиком вкладення (готова продукція і товари, які не користуються попитом, залежалі виробничі запаси).

6. За матеріально – речовою формою:

– предмети праці (сировина, матеріали, паливо);

– готова продукція і товари;

– грошові кошти;

– кошти у розрахунках.

При аналізі забезпеченості оборотних активів джерелами фінансування дуже важливе значення має питома вага власних коштів у них. Дана величина і має назву робочий капітал.

Робочий капітал – це частина оборотних коштів, сформованих за рахунок власних коштів підприємства, а також прирівняних до них.

Наявність робочого капіталу можна розрахувати методом “знизу” та “зверху” балансу:

– Метод “знизу” балансу = оборотні активи, витрати майбутніх періодів – поточні зобов’язання, забезпеченість наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів;

– Метод “зверху” балансу = власний капітал, довгострокові зобов’язання – необоротні активи.

Розрахунок величини робочого капіталу на підприємстві СТОВ “Довжик” ми проведемо за допомогою таблиць 6.1 та 6.2. двома вищезазначеними методами.

Табл. 6.1 Розрахунок величини робочого капіталу СТОВ “Довжик” методом “зверху” балансу.

ПоказникиНа початок рокуНа кінець рокуЗміни (+,-)
Власний капітал80218508487
Довгострокові зобов’язання1004682-322
Необоротні активи62256064-161
Робочий капітал28003126326

Табл. 6.2. Розрахунок величини робочого капіталу СТОВ “Довжик” методом “знизу” балансу.

ПоказникиНа початок рокуНа кінець рокуЗміни (+,-)
Оборотні активи38243930106
Поточні зобов’язання1024804-220
Робочий капітал28003126326

За даними таблиць розрахунку робочого капіталу двома методами “зверху” балансу та “знизу”, при аналізі їх результатів слід звернути увагу на те, що робочий капітал підприємства СТОВ “Довжик” більше 0 та складає на початок року 73,2 % або 2800 тис. грн. від величини оборотних активів, а на кінець року він збільшився до 3126 тис. грн. і складає 79,5% відповідно.

Збільшення робочого капіталу, розрахованого методом “зверху” балансу збільшився за рахунок збільшення власного капіталу на 487 тис. грн. та зменшення необоротних активів через їх продаж на 161 тис. грн. на кінець року. Щодо збільшення робочого капіталу, розрахованого методом “знизу” балансу, то його збільшення відбулося через збільшення оборотних активів на кінець року на 106 тис. грн., що і відіграло значну роль при його формуванні. Таким чином, в результаті розрахунку робочого капіталу двома методами ми отримали однакову його величину: на початок 2009 року – 2800 тис. грн. та на кінець 2009 року – 3126 тис. грн.

Розглянемо та проаналізуємо склад і структуру джерел утворення оборотних активів підприємства СТОВ “Довжик” за 2009 рік., провівши розрахунки за допомогою таблиці 6.3

Табл. 6.3 Склад і структура джерел утворення оборотних активів СТОВ “Довжик” за 2009 рік.

ДжерелаНа початок рокуНа кінець рокуЗміни (+,-)
ГрнСтруктура, %ГрнСтруктура, %ГрнСтруктура, %
Власні (робочий капітал)280073,22312679,543266,32
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги75819,8241610,59-342-9,23
Поточні зобов’язання за розрахунками
З бюджетом1072,81062,7-1-0,1
Зі страхування451,18541,3790,19
З оплати праці411,07671,7260,63
Із внутрішніх розрахунків731,911614,182,19
Всього38241003930100106X

При аналізі отриманих результатів в І чергу слід звернути увагу на те, що на підприємстві обсяг джерел утворення оборотних активів збільшився на 2,7 %. Це сталося внаслідок збільшення робочого капіталу на 10,4% також відповідним чином збільшилися і поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків на 45%, зі страхування на 9 тис. грн. або на 16,7 %, а також з оплати праці на 26 тис. грн. або 39%, що негативно змінює структуру капіталу даного підприємства. За всіма іншими статтями джерел спостерігається тенденція до зменшення на кінець року. Так, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 55% або на 342 тис. грн., що позитивно впливає на капітал підприємства. Зменшилися і розрахунки з бюджетом на 1 тис. грн.

7. Аналіз фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства СТОВ “Довжик”.

Для того, щоб правильно та кваліфіковано оцінити фінансовий стан підприємства необхідно об’єктивно проаналізувати його фінансову стабільність.

Фінансова стабільність – це здатність підприємства досягти стану фінансової рівноваги за умови збереження достатнього рівня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами підприємства.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової залежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Фінансова рівновага як і фінансова стійкість є складовою фінансової стабільності та визначається як відповідність обсягів формування та споживання власних фінансових ресурсів.

Ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість)і короткострокової заборгованості. Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів. Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона “стійкою” (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Існує також і поняття ліквідності балансу – цеможливість суб’єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше – це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов’язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов’язань.

Ліквідність балансу є основою (фундаментом) платоспроможності і ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність – це спосіб підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати свою ліквідність.

Розглянемо поняття платоспроможності.

Платоспроможність – це можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов’язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому.

Визначимо платоспроможність досліджуваного підприємства за допомогою таблиці 7.1.

Табл. 7.1 Платоспроможність підприємства СТОВ “Довжик”.

Показники2007р.2008р.2009р.Відхилення (+,-)
2007р.2008р.
1. Платіжні засоби
Грошові кошти та їх еквіваленти: у національній валюті2,32,6129,79,4
Готова продукція717,5757,520741356,51316,5
Товари2,5130,52
Дебіторська заборгованість518,3433,5508-10,374,5
Разом платіжних засобів1240,61194,625971356,41402,4
2. Платіжні зобов’язання
Короткострокові кредити банків52,5-52,5
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги491,9612,9758266,1145,1
Поточні зобов’язання за розрахунками507,7347,2266-241,7-81,2
Разом платіжних зобов’язань999,61012,6102424,411,4
Коефіціент платоспроможності1,241,182,541,31,36
Перевищення
-платіжних засобів241182157313321391
-платіжних зобов’язань

Фінансовий стан СТОВ “Довжик” за розрахованим показником платоспроможності у 2009 р. є досить позитивним, оскільки коефіцієнт платоспроможності збільшився порівняно з 2008 р. на 1,36 і становив 2,54, що більше за нормативне значення на 1,54, значення якого повинно дорівнювати одиниці. В 2007, 2008 та 2009 р. р. в господарстві платіжні засоби перевищували платіжні зобов’язання на 241 тис. грн., 182 тис. грн. та 1573 тис. грн. відповідно. Платіжні зобов’язання не перевищують платіжні засоби. Це говорить про те, що підприємство в змозі в будь-який момент розрахуватися з підприємствами, які вступають з ним в виробничі відносини, із банком, та з кредиторами.

Ліквідність є схожим поняттям з платоспроможністю, тому розглянемо показники ліквідності балансу СТОВ “Довжик” у таблиці 7.2.

Табл. 7.2. Показники ліквідності балансу СТОВ “Довжик”.

Показники2 007р.2 008р.2009р.Відхилення (+,-)
2007р.2008р.
1. Ліквідні активи
Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції2,32,6129,79,4
Дебіторська заборгованість518,3433,5508-10,374,5
Запаси2138,72626,933041165,3677,1
Всього ліквідних активів2659,3306338241164,7761
2. Короткострокові зобов’язання999,61012,6102424,411,4
3. Коефіцієнти ліквідності балансу:
Абсолютний0,0020,0030,0120,010,009
Проміжний0,520,430,51-0,0010,08
Загальний2,663,023,731,070,71

Проаналізовані дані таблиці 7.2.свідчать про те, що СТОВ “Довжик” в змозі погасити короткострокові платежі, але не всі розраховані показники ліквідності відповідають нормативу. Абсолютний коефіцієнт ліквідності характеризує негайну готовність господарства погасити свою заборгованість. Так, цей коефіцієнт має значення в 2009 р. лише 0,012, що значно нижче теоретичного значення (0,200 – 0,250), і свідчить про те, що тільки на 1,2 % господарство забезпечено активами миттєвої ліквідності. Проміжний коефіцієнт ліквідності в 2009 році склав – 0,51, нижче теоретичного значення (0,6- 0,8),і є негативним моментом, тому що ймовірність погашення короткострокових зобов’язань тим більша, чим вищий проміжний коефіцієнт. За розрахованими даними цього показника зазначимо, що господарство спроможне розрахуватись по своїм зобов’язанням без реалізації готової продукції або товарів на 52% у 2007, 43% у 2008 та 51% у 2009 роках. Коефіцієнт загального покриття у 2009 році дорівнював 3,73 в той час, як що ведеться в господарстві ефективна, а також достатньо використовуються залучені кошти.

Однією з важливих характеристик фінансового стану підприємства вважається стабільність його діяльності. Для цього проаналізуємо фінансову стійкість, що представлена в таблиці 7.3.

Табл. 7.3 Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів.

Показники2007р.2008р.2009р.Відхилення (+,-)
2 007р.2 008р.
Власний капітал5658,25970,980212362,82050,1
Необоротні активи44404234622517851991
Власні обігові кошти1218,21736,91796577,859,1
Довгострокові зобов’язання441,5313,51004562,5690,5
Наявність робочого капіталу1659,72050,428001140,3749,6
Короткострокові кредити та позики, кредиторська заборгованість за товарними операціями491,9665,4758266,192,6
Джерела утворення запасів і витрат2151,62715,835581406,4842,2
Запаси2138,72626,933041165,3677,1
Надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів-920,5-890-1508-587,5-618
Надлишок (+) або нестача (-) робочого капіталу-479-576,5-504-2572,5
Надлишок (+) або нестача (-) джерел формування запасів12,988,9254241,1165,1
Тип фінансової стійкостінестабільнанестабільнанестабільна
Запас стійкості фінансового стану, днів1713126
Надлишок (+) або нестача (-) коштів на 1 грн запасу0,0060,0340,0770,0710,043

Аналізуючи фінансову стійкість СТОВ “Довжик” за період 2007-2009 рр. можна зробити наступний висновок, що з 2007 по 2009 роки підприємство мало нестабільний тип фінансової стійкості. Це є результатом того, що запаси перевищують власні обігові кошти на 920,5 тис. грн., а робочий капітал на 479тис. грн. у 2007 році. Щодо 2008 року, то ситуація порівнюючи з 2007 роком суттєво не змінилася, підприємство мало також нестабільний тип фінансової стійкості.

Що стосується 2009 року, то можна зробити висновок, що СТОВ “Довжик” на небагато погіршило свою діяльність, запасів найбільша кількість, свідченням чого є також нестабільний тип фінансової стійкості. Це відбулося внаслідок того, що запаси перевищують власні обігові кошти на 1508 тис. грн., а робочий капітал – на 504 тис. грн. Щодо всіх джерел утворення запасів, то вони більші за суму запасів на 254тис. грн.

За даної ситуації, яка зберігається протягом 3-х років досліджуване підприємство частково покриває запаси за рахунок залучених коштів, при цьому ці джерела є економічно виправданими та дозволяють підприємству вчасно по них розраховуватись.

Висновки та пропозиції

Під час написання своєї курсової роботи з фінансового аналізу, я використовувала документи СТОВ “Довжик” Золочівського району, Харківської області. Основною метою діяльності даного підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація, а також оптова та роздрібна торгівля.

Підприємство має зерно-овоче-молочний виробничий напрямок.

В даній курсовій роботі мною було детально розглянуто склад та структуру капіталу підприємства, джерела утворення оборотних активів, підприємства, а також проаналізовано фінансову стабільність, платоспроможність, ліквідність підприємства.

В структурі сукупних активів підприємства значну частку займають оборотні активи, а саме 3824 тис. грн. на кінець 2009 року та 3036 тис. грн. на кінець 2008 року і 2659,3 тис. грн. на кінець 2007 року.

Розглянувши власний капітал можна сказати, що найбільшу частку в його структурі в 2007, 2008 та 2009 рр. становить інший додатковий капітал 72,1%, 68,3% та 50,8 % відповідно. В структурі залученого капіталу найбільш питому вагу займає кредиторська заборгованість – 52,7%, 62,6 % та 43,02 %.

На основі проведених розрахунків можна зробити висновок, що розрахунок робочого капіталу методом “зверху” балансу дозволяє побачити, на яку величину власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів перевищують необоротні активи, а відповідно ця сума йде на формування оборотних активів.

Розрахунок робочого капіталу методом “знизу” балансу дозволяє побачити на яку величину оборотні активи перевищують поточні зобов’язання, а відповідно вони сформовані за рахунок власних коштів підприємства.

У СТОВ “Довжик” виконується умова, що величина робочого капіталу за обома методами повинна бути однаковою, тобто його сума дорівнює 2800 тис. грн. на початок року та 3126 тис. грн. на кінець 2009 року.

Критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його платоспроможність, тобто готовність виконати без затримки першочергові платіжні зобов’язання за рахунок наявних коштів та поточних надходжень від господарської діяльності.

Проаналізувавши показник платоспроможності СТОВ “Довжик” було виявлено, що він є високим, про це свідчить коефіцієнт платоспроможності 2,54 у 2009 р., що перевищує нормативний показник.

Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства у широкому розумінні дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є місткішим: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Ліквідність балансу це можливість підприємства на відповідну дату своїми активами погасити заборгованість. Інформаційною базою для аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність підприємства.

Поліпшення фінансового стану всіх сільськогосподарських підприємств безпосередньо або опосередковано залежить від аграрної політики держави, основними положеннями слід вважати:

– створення сприятливих умов для поліпшення інвестиційного клімату в сільському господарстві;

– державне регулювання сільськогосподарського виробництва, в тому числі помірне податкове навантаження;

– впровадження довгострокового кредитування шляхом створення іпотечного банку.

Отже, СТОВ “Довжик” зараз перебуває на стадії успішного фінансового становлення. Керівництво підприємства прикладає неабиякі зусилля до роботи, і постійно покращує процес управління. На мою думку, господарство за декілька років ще більше покращить свою роботу і буде вважатися одним із кращих підприємств району, адже виручка складає 4-5 млн. грн.

Список використаної літератури

1. Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства.// Економіст. – 2008.- №11.- С. 40-42.

2. Михалюк М. Аналіз фінансового стану підприємства. // Справочник экономиста. – 2010. – №1.- С. 93-100.

3. Лищенко О. І. Управління дебіторською заборгованістю як фактором фінансової стійкості підприємства.// Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. – 2010. – № 3.- С. 84-89.

4. Волинець Л. М. Запаси – найголовніше у процесі виробництва. // Консультант бухгалтера. – № 47.- С. 17-30.

5. Титаренко Г. Б. Концептуальні підходи до визначення поняття “оборотні активи”.// бізнес-навігатор.-2008.- № 1.- С. 32-38.

6. Кривцунова О. Управління оборотними активами.// Консультант бухгалтера.-2007.-№ 35.- С. 40-45.

7. Асаніна А. В. Управління оборотним капіталом підприємства.// Вісник СНАУ. Сер.: Фінансовий аналіз. – 2007.- № 1.- С. 73-76.

8. Римарева Л. М., Дерев’янко І. В. Вдосконалення управління оборотним капіталом, як резервом функціонування підприємства.// Економіка і регіони.-2010.-№ 3.- С. 3-7.

9. Проскуріна Н. М., Романюк Н. С. Управління оборотними активами на підприємстві.// Екон. Вісник НГУ.- 2009.- № 3.- С. 55-63.

10. Кустріч Л. О. Управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств. АПК: Економіка, управління. – 2009.- № 5.- С. 22-25.

11 Григор’єва Т. Ю. Управління оборотними активами підприємства. // Наука й економіка. – 2009.- № 7.- С. 25-28.

12. Попазова О. В. Економічна сутність управління обіговим капіталом.// Інвестиції: практика та досвід.-2007.- №5.- С. 33-36.

13. Попазова О. В. Джерела формування оборотного капіталу.// Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво.-2007.- № 1.- С. 275-279.ї

14. Бутенко О. В. Оборотний капітал підприємства. //Справочник экономиста.- 2007.- № 6.- С. 77-84.

15. Черненко Н. О. Управління основними елементами оборотних активів.// Екон. вісник. НГУ.- 2008.- № 1.- С. 44-52.

16. Зборовська О. М. Фінансування оборотного капіталу підприємства.// Економіка та підприємництво. – 2009.- № 11.- С. 81-86.

17. Котляр М. Л. Управління обіговим капіталом як важлива умова підвищення фінансової стійкості підприємства.// Вісник. СНАУ.- 2008.- № 3.- С. 21-27.

18. Доронін А. В. Класифікаційні ознаки оборотного капіталу підприємств// Вісник. СНАУ.- 2007.- № 5.- С. 52-58.

19. Карбовник А. М. Управління оборотними активами та джерелами їх фінансування.// Економіка АПК.- 2007.- № 4.- С. 17-23.

20. Соляник Л. Г. Ефективність управління оборотними активами.// Вісник ХПІ.- Х. – 2009.-№ 3.- С. 64-70.

21. Бурбело О. А., Зуєва О. І. Оцінка ефективності використання оборотних активів.// Економіка АПК.- 2009.- № 11.- С. 50-55.

22. Кіндрацька Г. І., Білик М. С., Загородній А. Г. Економічний аналіз:теорія і 23. практика:Підр./ За ред.. проф.. А. Г. Загороднього-Вид. 2-геперер. і доп.-Львів:Магнолія2006.-2007.-440с.

24. Ковальов В. В.Фінансовий аналіз: методи та процедури.-М.:фінанси і статистика, 2006.-636 с.

25. Білик М. Д, Павловська О. В., Притуляк Н. М, Фінансовий аналіз: Навч. посібник.-К.:Інжек 2006, 250 с.

26. Шиян Д. В., Строченко Н. І. Фінансовий аналіз: Навч посіб. – К.: АСК. 2006. -240с

27. Яцків Т. І. Теорія економічного аналізу. – Львів: Світ,2007. – 216с.

28.Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. -2-е изд., доп. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 208с.

29. Дєєва Н. М., Дедіков О. І. Фінансовий аналіз. Навч. посіб.- К.:ЦУЛ, 2007. – 328с.

30. Бланк И. А. Словарь-справочник финансового менеджера. – К.: “Ника-Центр”, 1998. – 480 c.


Аналіз джерел утворення оборотних активів (на матеріалах СТОВ “Довжик” Золочівського району)