Принципи роботи із засобами Web-сервісу

ПРИНЦИПИ РОБОТИ ІЗ ЗАСОБАМИ WEB-СЕРВІСУ

Зміст

Вступ

1. Загальні положення. Основи всесвітньої павутини протокол HTTP і мова HTML 2.Основи HTML 3.Основи використання таблиць каскадних стилів 4.Основи використання активних елементів JavaScript Використані джерела

ВСТУП

Тема роботи “Принципи роботи із засобами Web-сервісу” з дисципліни “Основи побудови та функціонування Internet”.

Метою даної роботи є ознайомлення із засобами обміну інформацією у протоколі HTTP і підготовки даних у форматі мови HTML з використанням розширених засобів форматування даних.

Мережу Internet (Інтернет) можна описати як величезну цифрову магістраль – систему яка поєднує мільйони комп’ютерів, підключених до тисяч мереж по усім світі. Лежачий в основі мережі протокол TCP/IP (TransmissionControlProtocol/ InternetworkProtocol – протокол керування передачею/ меж мережевий протокол), розроблений з тією метою, щоб комп’ютери всіх видів могли спільно використовувати мережеві засоби й безпосередньо взаємодіяти один з одним як одна ефективно інтегрована комп’ютерна мережа.

Internet – це загальнодоступна мережа, відкрита для будь-якого користувача, що має модем і програмне забезпечення для роботи із протоколом TCP/IP. Підключення до Internet через постійне мережеве з’єднання або телефонну лінію надається провайдером послуг Internet. Оскільки усе більше людей звертаються до неї для комунікації один з одним й одержання інформації, компанії відкривають багато можливостей для свого бізнесу. У зв’язку із цим, великою популярністю стали користуватися фахівці, що мають відповідні знання про засоби й технології, використовувані у глобальній мережі.

Протокол гіпертекст таблиця каскадний

1. Загальні положення. Основи всесвітньої павутини протокол HTTP і мова HTML

В основі програми “Всесвітня мережа” (WWW – World-Wide Web) лежить система, відома як Гіпертекст (Hypertext). Слова в одному документі “пов’язані” з іншими документами, що аналогічно роботі з енциклопедією – читаєш статтю, дивишся посилання, які цікавлять, і перегортаєш сторінки, щоб на ці посилання подивитися.

Власне кажучи, протокол HTTP – HypertextTransferProtocol (протокол обміну гіпертекстом) визначає правила й послідовність дій по передачі в мережі даних у форматі HTML (HypertextMarkupLanguage – мова розмітки документів у форматі Гіпертексту).

Роль сервера в цьому обміні, в 80% систем виконує програма httpd сервера Apache. Структура настроювань даного сервера порівняно проста й визначається групами команд, що описують властивості сервера щодо його видимості ззовні й щодо його розташування в структурі каталогів файлової системи. Для налагодження конфігурації сервера й структури розроблених документів може використатися й версія сервера для ОС Windows.

Інформаційний зміст WEB-сервісу формується з даних, описаних у форматі HTML. Для цього існує велика кількість редакторів, у тому числі й візуальних. Одними з найпоширеніших редакторів є MS FrontPage, HotMetal, MacromediaDreamweaver.

Особливістю HTML є підтримка широкого набору форматів даних, які можуть використано для подання інформації – від простого тексту до відео.

Для поліпшення візуального сприйняття інформації й уніфікації подання даних у межах одного сайту рекомендується використовувати технологію каскадних таблиць стилів.

Іншою особливістю експлуатації HTML є можливість використання активних елементів у вигляді керуючих послідовностей на мовах VisualBasic або JavaScript.

2. Основи HTML

Елементи HTML можна поділити на три основні категорії:

1) Заголовні елементи, тобто елементи, що використано в елементі HEAD (“шапка”, заголовок) і містять інформацію про документ у цілому: TITLE, ISINDEX, BASE, META, LINK, SCRIPT, STYLE

2) Блокові елементи, що включають елементи, які визначають структуру документа, наприклад, поділ на частини й параграфи (абзаци): H1, H2, H3, H4, H5, H6, ADDRESS, і елементи P, UL, OL, DL, PRE, DIV, CENTER, BLOCKQUOTE, FORM, ISINDEX, HR, TABLE.

3) Текстові елементи. Текстовими елементами можуть бути:

– простий текст, що можливо містить escape послідовності (наприклад, &;amp);

– вирази розмітки: EM, STRONG, DFN, CODE, SAMP, KBD, VAR, CITE;

– розмітка шрифту: TT, I, B, U, STRIKE, BIG, SMALL, SUB, SUP;

– спеціальні елементи: A, IMG, APPLET, FONT, BASEFONT, BR, SCRIPT, MAP;

– елементи форми: INPUT, SELECT, TEXTAREA.

В HTML файлі змістові обов’язково повинен передувати розділ HEAD, що мінімально може складатися із двох конструкцій. Тоді код HTML можна представити так:

<!DOCTYPE HTML PUBLIC “-//W3C//DTD HTML 3.2//EN”>

<HTML>

<HEAD>

<TITLE>Hello</TITLE>

</HEAD>

<BODY>

Hello world

</BODY>

</HTML>

У документі може бути тільки один елемент BODY, у середині якого розташовують елементи, відповідальні за правила форматування та подання інформації.

Як правило, документ складається із частин, які, у свою чергу, теж діляться на частині й т. д. В HTML такий поділ робиться з використанням заголовків різного рівня. Частини самого нижнього рівня в цій ієрархії складаються з одного або декількох абзаців. На додаток до простих абзаців і деяких спеціальних видів абзаців HTML підтримує списки й таблиці, які можна представити, як подібні до абзаців. Внутрішня структура абзаців і подібних їм елементів складається з тегів текстового рівня, які наведено далі.

Теги для визначення головних структурних особливостей, так звані теги блокового рівня, являють собою наступне:

1) заголовки різних рівнів: H1, H2, H3, H4, H5, H6;

2) теги рівня абзацу:

– простий абзац: P;

– цитування, що є окремим абзацом BLOCKQUOTE;

– адреса автора інформації – окремий абзац: ADDRESS;

– елемент, що зберігає компонування рядків і пробілів попередньо відформатованого тексту PRE;

3) списки:

– простий неупорядкований список: UL, LI;

– стислий список, розташованих одним рядком образів: MENU, LI;

– список малих образів: DIR, LI;

– упорядкований список: OL, LI;

– дефінітивний список (список міток): DL, DT, DD;

4) таблиці: TABLE, CAPTION, TR, TH, TD;

5) розподільники документа на частини, які можуть мати властивості свого власного компонування (наприклад, центрування): DIV, CENTER;

6) зміна теми: HR;

7) наповнення форм: FORM, ISINDEX.

Для зміни формату подання текстової інформації на екрані служать спеціальні елементи форматування. Варто враховувати, що форматування залежить, так само, від використовуваної програми перегляду. Елементи форматування представлені в таблиці 1.

Використовуючи таблиці стилів, можна так само визначити шрифт, кольори, тло й інші властивості для різних елементів HTML.

Таблиця 1 – Особливості відображення тексту в броузерах з елементами форматування

ЕлементNetscapeInternet ExplorerLynx
EMКурсивКурсивПідкреслений
DFNЗвичайний текстКурсивЗвичайний (однорозмірний)
CODEОднорозмірнийМалий однорозмірнийЗвичайний (однорозмірний)
SAMPОднорозмірнийМалий однорозмірнийЗвичайний (однорозмірний)
KBDОднорозмірнийМалий однорозмірнийЗвичайний (однорозмірний)
VARКурсивМалий однорозмірнийЗвичайний (однорозмірний)
CITEКурсивКурсивПідкреслений
TTОднорозмірнийМалий однорозмірнийЗвичайний (однорозмірний)
IКурсивКурсивПідкреслений
BПосиленийПосиленийПідкреслений
UЗвичайний текстПідкресленийПідкреслений
STRIKEЗакреслюванняЗакреслюванняТекст між[DEL: і :DEL]
BIGБільший, ніж звичайнийБільший, ніж звичайнийЗвичайний текст
SMALLМенший, чим звичайнийНебагато менший, чим звичайнийЗвичайний текст
SUBОпущений, небагато меншийОпущенийЗвичайний текст
SUPПіднятий, небагато більшийПіднятийЗвичайний текст

3.Основи використання таблиць каскадних стилів

Таблиці Каскадних Стилів (CascadingStyleSheets – CSS) – це мова, що містить набір властивостей для опису зовнішнього вигляду елементів HTML документів. З його допомогою дизайнер має повний контроль над стилем і розташуванням кожного елемента WEB-сторінки, що простіше й більш функціонально, ніж використання звичайного набору HTML тегів.

Існує три види таблиць стилів: внутрішні таблиці стилів, глобальні таблиці стилів і пов’язані таблиці стилів. Внутрішні таблиці стилів (InlineStyleSheets) містяться в HTML тегу. Глобальні (GlobalStyleSheets) визначають стиль елементів у всьому документі. Пов’язані (LinkedStyleSheets) можуть бути використані для декількох документів відразу й зберігаються в зовнішньому файлі, що дозволяє уніфікувати подання даних на декількох пов’язаних сторінках.

У глобальних таблицях форматування здійснюється у відповідності з наступними правилами синтаксису:

Селектор {властивості}

У якості селектора, у принципі, може використовуватися будь-який HTML-елемент, наприклад,

H1 {color: red; size:20pt;}

Пов’язані таблиці стилів, як указувалося раніше, використовуються для додання кільком документам одного стилю. Вони зберігаються в окремому файлі. Зміст файлу оформляється у відповідності з наступними правилами:

<STYLE type=”text/css”>

Body {background:black; font-size:9pt; color:red; font-family:Arial Black}

.base{color:blue; font-style:italic}

H1 {color:white}

#bold {font-weight:bold}

</STYLE>

А зв’язок HTML-документа з файлом CSS здійснюється за допомогою елемента <LINK>:

<LINK rel=”STYLESHEET” TYPE=”text/css” HREF=”шлях_до_css-файлу”>

4. Основи використання активних елементів JavaScript

Елементи JavaScript, розміщаються усередині HTML сторінки або зв’язуються з нею й не можуть існувати як окремі програми. Вони функціонують, будучи запущеними в браузерах типу NetscapeNavigator або InternetExplorer, використовуючи убудовані інтерпретатори.

Коли Ви завантажуєте сторінку в Навігаторі, це створює ряд об’єктів, що відповідають сторінці, її змісту, і іншій подібній інформації. Кожна сторінка завжди має наступні об’єкти:

– Вікно: верхнього рівня об’єкт, що містить властивості, які звертаються до самого вікна навігатора. Є також об’єкти вікна для кожного з “дочірніх вікон” документа.

– Локалізація: містить властивості на поточному URL.

– Хронологія: містить властивості URL, на яких користувач попередньо побував.

– Документ: містить властивості, що характеризують поточний документ – типу заголовків, кольори тла й форм.

– Властивості об’єкта документа – в значній мірі залежні. Тобто, вони є головними в змісті, що ви поміщаєте в документ. Наприклад, об’єкт документа має властивості для кожної форми й для кожного якоря в документі.

Серед об’єктів існують певні взаємини. Наприклад, об’єкти Navigator мають структуру, що відбивають структуру сторінки HTML. Такі відносини називаються ієрархією екземплярів, тому що ця ієрархія працює тільки з конкретними екземплярами об’єктів, а не з абстрактними класами.

Об’єкт window є батьківським стосовно всіх інших об’єктів Navigator. Прямими нащадками об’єкта window є об’єкти location, history й document. Об’єкти forms, links й anchors є дочірніми для об’єкта document.

Кожний об’єкт є нащадком об’єкта більш високого рівня. Форма з назвою orderForm є об’єктом й у той же час властивістю об’єкту document. Таким чином, для виклику такої форми використовується вираження:

Document. orderForm

Ієрархія об’єктів для подання елементів документу можна представити у вигляді, зображеному нижче на мал. 1.

Малюнок 1 – Структура объектів представлення HTML-документу

JavaScript може бути інтегровано у HTML документ двома способами:

– як твердження й функція, що використовують тег SCRIPT;

– як оброблювачі подій, що використовуються у тезі HTML.

Сценарій, впроваджений в web-сторінку, що використає тег SCRIPT має наступний формат:

<SCRIPT>

JavaScriptstatements…

</SCRIPT>

Необов’язковий атрибут LANGUAGE визначає мова створення сценарію в такий спосіб:

<SCRIPT LANGUAGE=”JavaScript”>

JavaScriptstatements…

</SCRIPT>

У документі HMTL початковий тег <SCRIPT>, і закриваючий тег </SCRIPT> можуть містити будь-яку кількість тверджень JavaScript.

Додатка JavaScript у Навігаторі, в основному, управляють подіями. Події (Events)- це дії, які відбуваються, звичайно в результаті чогось, що робить користувач. Є певний набір подій, які Навігатор розпізнає. Можна визначити оброблювачі результатів скриптів, які автоматично виконуються, коли відбувається результат. Оброблювач події записується в документ як атрибут тегу HTML, до якого ви приписуєте код JavaScript, для виконання. Загальний вид:

<TAG eventHandler=”JavaScript Code”>

Де TAG – це тег HTML, і eventHandler – ім’я оброблювача результату. Наприклад ви створили функцію JavaScript, і назвали її compute. Ви можете змусити Навігатор виконувати цю функцію, коли користувач натискає на кнопку, у якій до onClick приписаний оброблювач результату кнопки:

<INPUT TYPE=”button” VALUE=”Calculate” onClick=”compute(this. form)” >

У цьому прикладі використовується this. form, щоб звернутися до поточної форми. Ключове слово звертається до поточного об’єкта – у вищезгаданому прикладі, об’єкту кнопки. Потім конструкція this. form звертається до форми, що містить кнопку. Там же, onClick оброблювач результату – запит до функції compute(), з this. form – поточною формою, як параметр функції.

Події звертаються до тегів HTML у такий спосіб:

– події Focus, Blur, Change: text fields, textareas, і selections;

– події кліку: buttons, radio buttons, checkboxes, submit buttons, reset buttons, links;

– подія Select: text fields, textareas;

– подія MouseOver: links.

Якщо події звертаються до тегів HTML, то для цього ви можете визначати оброблювач подій. Взагалі, оброблювач подій має ім’я події, прещедствующее “on”. Наприклад, оброблювач події для результату Focus – onFocus.

Використані джерела

1. HTML 3.2 Reference Specification, D. Raggett, 14 January 2007. This document is http://www. w3.org/TR/REC-html32

2. HTML 4.0 Specification, D. Raggett, A. Le Hors, I. Jacobs. The 24 April 2008 version is http://www. w3.org/TR/1998/REC-html40-19980424

3. RFC1766. Tags for the IdentificationofLanguages, H. Alvestrand, March2005. //http://www. ietf. org/rfc/rfc1766.txt

4. RFC2616. HypertextTransferProtocol–HTTP/1.1, R. Fielding, J. Gettys, J. Mogul, H. FrystykNielsen, L. Masinter, P. Leach and. Berners-Lee, June2009.

5. CascadingStyleSheets, level1, H. W. Lieand. Bos, Revised11January2009. http://www. w3.org/TR/1999/REC-CSS1-1999011

6. Cascading Style Sheets, level2, B. Bos, H. W. Lie, C. Lilley, and. Jacobs, 12May2008. http://www. w3.org/TR/1998/REC-CSS2-19980512

7. HTML and Style Sheets, B. Bos, D. Raggett, and. Lie, 24March2007. Thisdocumentishttp://www. w3.org/TR/WD-style-970324


Принципи роботи із засобами Web-сервісу