Трудові ресурси України

Трудові ресурси України

1. Динаміка чисельності та складу населення

За даними Держкомстату України загальна чисельність наявного населення України станом на 5 грудня 2007 р. за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення становила 48 млн.457 тис. осіб (див. табл.1).

Зміни, що відбулися у розміщенні наявного населення за регіонами України у порівнянні з даними перепису населення 1989 року, наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Розміщення населення за регіонами

Чисельність наявного населення, тис. осіб

2007 р. у % до 1989 р.
2007 р.1989 р.
Автономна Республіка Крим2033,72063,699
Вінницька1772,41932,692
Волинська1060,71061,2100
Дніпропетровська3567,63881,292
Донецька4841,15332,491
Житомирська1389,51545,490
Закарпатська1258,31252,3100
Запорізька1929,22081,893
Івано-Франківська1409,81423,599
Київська1827,91940,094
Кіровоградська1133,11239,491
Луганська2546,22862,789
Львівська2626,52747,796
Миколаївська1264,71330,695
Одеська2469,02642,693
Полтавська1630,11753,093
Рівненська1173,31169,7100
Сумська1299,71432,791
Тернопільська1142,41168,998
Харківська2914,23195,091
Херсонська1175,11240,095
Хмельницька1430,81527,194
Черкаська1402,91531,592
Чернівецька922,8938,098
Чернігівська1245,31415,088
М. Київ2611,32602,8100
М. Севастополь*379,5395,096

*) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

Зменшення кількості населення мало місце у більшості регіонів країни, за винятком Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва, де цей показник залишився практично на рівні 1989 р.

За період між двома переписами загальна чисельність населення України скоротилася на 3291,2 тис. осіб, або на 6,3 % (з 51706,7 тис. до 48415,5 тис. осіб), а більша фіксувалася на початку 1993 р. – 52244,1 тис. осіб. Від того часу ідо 5 грудня 2007 р. демографічні втрати склали 3787,0тис. осіб; 72 % цих втрат становить природне зменшення населення.

Для України характерна висока щільність населення – відносна величина, яка визначає чисельність мешканців, що припадає на одиницю площі (осіб на 1 км2 ) і відображає фактичну концентрацію населення. Цей показник заданими Всеукраїнського перепису населення в середньому по країні становив 80 осіб/км2 . Зменшеними значеннями щільності населення характеризуються північно-західні та південні області країни, де вона становила менше 60 осіб/км2 . Особливо низький цей показник у Чернігівській області – 39 осіб/км2 . Найгустіше заселені східні індустріальні області, де цей показник перевищував 90 осіб/км2 , а в Донецькій області сягав 183 особи/км2 . Зрозуміло, що у кожній адміністративній області населення розмішується також нерівномірно – його щільність змінюється у широкому діапазоні за окремими районами і особливо зростає на території міських населених пунктів.

У статевій структурі за результатами Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків становила 22 млн.441 тис. осіб, або 46,3%, жінок – 26 млн.16 тис. осіб, або 53,7% (див. табл.2).

Таблиця 2. Статева структура населення

Чисельність населення, тис осіб

У % до всього

Населення

Довідково за 1989 р
чоловікижінкичоловікижінкичоловікижінки
Автономна Республіка Крим937,61096,146544753
Вінницька809,6962,846544555
Волинська500,1560,647534753
Дніпропетровська1643,31924,346544654
Донецька2219,92621,246544654
Житомирська644,8744,746544654
Закарпатська605,5652,848524852
Запорізька886,61042,646544654
Івано-Франківська665,2744,547534753
Київська845,9982,046544654
Кіровоградська520,8612,246544654
Луганська1169,91376,346544654
Львівська1245,11381,447534753
Миколаївська588,2676,647534654
Одеська1155,41313,647534753
Полтавська747,4882,746544555
Рівненська555,6617,747534753
Сумська593,8705,946544555
Тернопільська530,2612,346544654
Харківська1339,51574,746544654
Херсонська548,5626,647534753
Хмельницька659,9770,846544654
Черкаська638,8764,246544555
Чернівецька432,1490,747534654
Чернігівська565,5679,745554456
М. Київ1218,71392,747534753
М. Севастополь*173,5206,046544753

*) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення України, якщо у 1989 р. на 1000 чоловіків припадало 1163 жінки, то у 2007 р. – 1159. Це відбулося за рахунок сільського населення, в якому за той самий період статеве співвідношення змінилося від 1205 до 1151жінокна 1000 чоловіків. У містах цей показник навпаки, зріс відповідно з 1143 у 1989 р. до 1163 у 2007 р. Крім того, за даними останнього перепису співвідношення чисельності жінок та чоловіків у репродуктивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1031.

Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність, заданими Всеукраїнського перепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей (див. табл.3).

Таблиця 3. Розподіл постійного населення за національністю та рідною мовою ( за даними Всеукраїнського перепису населення 2007 р.)

Національність

Чисельність,

Тис. осіб

У %до підсумку

2007 р. у %

До 1989 р.

2007 р.1989 р.
Українці37541,777,872,7100,3
Росіяни8334,117,322,173,4
Білоруси275,80,60,962,7
Молдавани258,60,50,679,7
Кримські татари248,20,50,0У 5,3 р. б.
Болгари204,60,40,587,5
Угорці156,60,30,496,0
Румуни151,00,30,3112,0
Поляки144,10,30,465,8
Євреї103,60,20,921,3
Вірмени99,90,20,1У 1,8 р. б.
Греки91,50,20,292,9
Татари73,30,20,284,4
Цигани47,60,10,199,3
Азербайджанці45,20,10,0122,2
Грузини34,20,10,0145,3
Німці33,30,10,188,0
Гагаузи31,90,10,199,9
Інші національності177,10,40,483,9

У національному складі населення України переважають українці, чисельність яких становить 37541,7 тис. осіб, або 77,8 % від загальної чисельності населення. З 1989 р., кількість українців зросла на 0,3 %, а їх питома вага серед жителів України – на 5,1 %.

Друге місце за чисельністю посідають росіяни, кількість яких порівняно з переписом 1989 р. зменшилася на 26,6 % і нараховувала на дату перепису 8334,1 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній чисельності населення зменшилася на 4,8 % і складала 17,3 % (див. табл.4). У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8 %) є українцями і 8,3 млн. (17,3%) – росіянами. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втративши майже чотири п’ятих свого складу, перемістилися з третього місця за чисельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому перепис 2007 р. зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України розмішені основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і частково гагаузів.

Вперше після другої світової війни в Україні відбулося збільшення питомої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення. Українську мову вважають рідною 67,5 % населення, для 29,6 % рідною є російська, для 2,9 % – інші мови. У сільській місцевості частка україномовного населення становить 85,8 % (російськомовного – 9,5 %), у міських поселеннях відповідно 58,5 % і 39,5 %. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох регіонах (Запорізька, Одеська та Харківська області) число осіб із рідною українською та російською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.

Таблиця 4. Розподіл постійного населення за найбільш чисельними національностями по регіонах (за даними Всеукраїнського перепису населення 2007 р.)

Національність за областямиКількість, тис. осібУ % до підсумку2007р. у % до 1989 р.
2007 р.1989 р.

Автономна

Республіка Крим

2024,0100,0100,099,4
Росіяни1180,458,365,688,4
Українці492,224,326,790,5
Кримські татари243,412,01,9У 6,3 р.6.
Білоруси29,21,42,168,9
Татари11,00,50,5116,2
Вірмени8,70,40,1У 3,6 р.6.
Євреї4,50,20,730,2
Поляки3,80,20,370,9
Молдавани3,70,20,368,8
Азербайджанці3,70,20,1173,0
Вінницька1763,9100,0100,091,8
Українці1674,194,991,595,2
Росіяни67,53,85,960,0
Поляки3,70,20,445,1
Білоруси3,10,20,361,1
Євреї3,00,21.411,7
Молдавани2,90,20,287,2
Волинська1057,2100,0100,099,9
Українці1025,096,994,6102,4
Росіяни25,12,44,453,6
Білоруси3,20,30,562,1
Дніпропетровська3561,2100,0100,092 0
Українці2825,879,371,6102,0
Росіяни627,517,624,267,1
Білоруси29,50,81,359,6
Євреї13,7041,327,5
Вірмени10,60,30,1У 2,2 р. б.
Азербайджанці5,60,20,293,9
Донецька4825,6100,0100,090,8
Українці2744,156,950,7101,9
Росіяни1844,438,243,679,6
Греки77,51,61,692,6
Білоруси44,50,91,457,9
Татари19,10,40,575,2
Вірмени15,70,30,2155,1
Євреї8,80,20,531,4
Азербайджанці8,00,20,1187,1
Житомирська1389,3100,0100,090,4
Українці1255,090,384,996,1
Росіяни68,95,07,956,7

Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисельнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6 % та 58,3 %). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише у двох – четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39 %), в інших східних та південних регіонах, на Сумщині (Путивльський район). Найбільш етнічно строкаті регіони України – Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. Сумарна питома вага всіх етносів, крім росіян та українців, тут становить 16 – 21 % (в інших регіонах не перевищує 6 %).

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні – 80 років) протягом найближчого десятиріччя чисельність населення України неухильно зменшуватиметься. За оптимістичним варіантом прогнозу, до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним – до 40,4 (табл.5).

Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання числа народжених, померлих і загальної чисельності населення. Депопуляція, ймовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя XXIст. (за оптимістичним варіантом – до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між чисельністю померлих та народжених неминуче збільшуватиметься.

Таблиця 5. Основні параметри демографічного прогнозу ( тис. осіб на початок року)

Загальна чисельність

Населення

2007р.2006 р.2011 р.2016 р.2021 р.2026 р.
Оптимістичний варіант49036,547330,346198,545243,744326,743352,2
Песимістичний варіант49036,547301,645726,244054,242238,240355,5
Чисельність чоловіків
Оптимістичний варіант22775,721938,221427,421044,520709,420359,2
Песимістичний варіант22775,721923,821185,820434,119635,118809,0
Чисельність жінок
Оптимістичний варіант26260,825392,124771,124199,223617,322993,0
Песимістичний варіант26260,825377,825540,523620,122603,221546,5

З метою покращення демографічної ситуації в Україні доцільно розробити Комплексну програму активізації національної демографічної політики до 2025 р., реалізація якої стане визначальним пріоритетом діяльності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях. Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуальних проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне забезпечення. Поряд із створенням потрібних економічних умов слід сконцентрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (репродуктивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політики слід поставити проблему популяризації здорового способу життя, трансформації відповідних культурних настанов.

2. Особливості формування та розселення сільського та міського населення

Для характеристики розміщення населення використовують термін розселення – розміщення населення по території і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Виділяють сільське і міське розселення (рис.1).

Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності та напрямів, є соціально – економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них.

Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського перепису складала 32 млн.574 тис. осіб, або 67,2 %, сільського – 15 млн.883 тис. осіб, або 32,8 %. Порівняно із 1989 р. міське населення зменшилося на 2,0 млн. осіб, сільське – на 1,2 млн. осіб, проте співвідношення між ними в цілому по країні впродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним (табл.6).

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася – у 5, в інших 11 залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південних регіонах. Особливо високий рівень міського населення в Донецькій (90%), Луганській (86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характерний для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

Заданими переписів, з 1989 до 2007 р. р. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третини населення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованих регіонів належать Донеччина (90 %), Луганщина (86 %) та Дніпропетровщина (83 %). Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) притаманний Вінницькій, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областям (в останній питома вага міського населення менше 40 %).

Трудовий ресурс населення україна

Рис.1. Розселення населення

Таблиця 6. Розміщення та співвідношення міського і сільського населення

Чисельність наявного населення, тис. осіб

У % до всього

Населення

Довідково за 1989 р.
міськесільськеміськесільськеміськесільське
Автономна Республіка Крим1274,3759,463376535
Вінницька818,9953,546544456
Волинська533,2527,550504951
Дніпропетровська2960,3607,383178317
Донецька4363,6477,590109010
Житомирська775,4614,156445347
Закарпатська466,0792,337634159
Запорізька1458,2471,076247624
Івано-Франківська593,0816,842584258
Київська1053,5774,458425446
Кіровоградська682,0451,160406040
Луганська2190,8355,486148614
: Львівська1558,71067,859415941
Миколаївська838,8425,966346634
Одеська1624,6844,466346634
Полтавська956,8673,359415743
Рівненська549,7623,647534555
Сумська842,9456,865356238
Тернопільська485,6656,843574159
Харківська2288,7625,579217921
Херсонська706,2468,960406139
Хмельницька729,6701,251494753
Черкаська753,6649,354465347
Чернівецька373,5549,340604258
Чернігівська727,2518,158425347
М. Київ2611,3100100
М. Севастополь*’358,121,4946955

* Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді.

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася – у 5, в інших 11 залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у центральних, а також у деяких західних та південних регіонах. Особливо високий рівень міського населення в Донецькій (90%), Луганській (86%) та Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характерний для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.

Заданими переписів, з 1989 до 2007 р. р. частка міських жителів майже не змінилася, понад дві третини населення України проживає у міських населених пунктах. До найбільш урбанізованих регіонів належать Донеччина (90 %), Луганщина (86 %) та Дніпропетровщина (83 %). Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) притаманний Вінницькій, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областям (в останній питома вага міського населення менше 40 %).

Урбанізація ( від лат. urbanus – місто) – збільшення кількості міських поселень, міського населення, особливо за рахунок великих міст, підвищення ролі міст у житті суспільства, один з найважливіших глобальних процесів сучасного світу.

Виділяють такі загальні риси урбанізації:

– швидкі темпи зростання міського населення;

– концентрація населення і господарства переважно у великих містах;

– розширення території міст, перетворення їх на міські агломерації.

– Одним із проявів урбанізації є зростаючий розвиток техногенного середовища, взаємозв’язок якого з географічним середовищем проявляється у різноманітних формах і досить часто призводить до порушення природної рівноваги між природою та суспільством, виникнення незворотних процесів у природі, що в кінцевому результаті позначається на людині.

Головними особливостями і наслідком урбанізації є концентрація промислового виробництва і міського населення на порівняно обмеженій площі, заміна природних ландшафтів непроникними асфальтними і бетонними покриттями, спорудами, підземними комунікаціями і лініями метро, залучення великої кількості води для задоволення питних, побутових і виробничих потреб міста. З 1989 р. кількість міст в Україні збільшилася на 20 і на 5 грудня 2007 р. офіційно зареєстровано 454 міста, 889 селиш міського типу та 28619 сільських населених пунктів (табл.7).

Таблиця 7. Групування міст за кількістю наявного населення ( за даними Всеукраїнського перепису населення 2007 р.)

Усього міст

3 них за чисельністю жителів

В

Менше З тисВід 3 до 5 тисВід 5 до 10 тисВід 10 до 20 тисВід 20 до 50 тисВід 50 до 100 тисВід 100 до 500 тисВід 500 тис до 1 млнБільше 1 млн
Україна4545867158113563645

Автономна Республіка

Крим

1614623
Вінницька182871
Волинська11214121
Дніпропетровська21682311
Донецька5122112961
Житомирська1013231
Закарпатська1032311
Запорізька14163121
Івано-Франківська1573221
Київська2519931
Кіровоградська1217121
Луганська37710884
Львівська4326139931
Миколаївська95211
Одеська1956431
Полтавська1518222
Рівненська112351
Сумська1533441
Тернопільська1827621
Харківська1714921
Херсонська94311
Хмельницька134711
Черкаська1619321
Чернівецька111541
Чернігівська1529121
М. Київ11
М Севастополь211

Серед загального числа міст 46 – це міста із кількістю населення від 100 тис. чол. і більше, 9 міст налічували понад півмільйона жителів, у 5 із нихкількість населення перевищувала 1 млн. осіб, у тому числі в столиці України м. Києві чисельність населення становила більше 2,6 млн.

У великих містах проживає 38,3 % всього, або 56,9 % міського населення. Половина великих міст зосереджена в східних індустріальних регіонах (7-у Донецькій, 5-у Дніпропетровській, 4-у Луганській, 3 – у Запорізькій областях) і в Криму (3-у складі Автономної Республіки Крим, а також Севастополь). В Україні нараховується 5 міст-мільйонерів: Київ (2611 тис. чол.), Харків (1470 тис), Дніпропетровськ (1065 тис), Одеса (1029 тис.) та Донецьк (1016 тис.) і 4 великих міста – Запоріжжя (815 тис. чол.), Львів (733 тис. чол.), Кривий Ріг (669 тис. чол.) та Миколаїв (514 тис. чол.).

Для багатьох міст України характерна складна екологічна ситуація, обумовлена наявністю та концентрацією підприємств чорної і кольорової металургії, теплоенергетики, хімії і нафтохімії, гірничодобувної промисловості, цементних заводів. Зростання міст призвело до особливої форми розміщення виробництва і розселення, за якої промислові підприємства як основні джерела забруднення розташовані всередині жилої забудови. Такі міста є безперечними лідерами за рівнем забруднення повітря. Серед них: Донецька промислова агломерація, до якої входять Авдіївка, Горлівка, Єнакієве, Макіївка та інші міста, а також Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Константинівка, Кривий Ріг, Маріуполь.

За оцінками демографів ООН (1980 р.), міське населення земної кулі в 2000 р. досягло 3,2 млрд. осіб, а його частка у всьому світі – 51,3%. Таким чином, за останню чверть минулого століття міське населення земної кулі приблизно подвоїлось. При цьому в розвинутих регіонах світу чисельність міських жителів за 1970-2000 р. р. має збільшитися приблизно на 400 млн. осіб, або на 61 % (з 0,7 до 1,1 млрд.), а їхня частка у чисельності всього населення – з 65 до 79 %; у менш розвинутих регіонах світу міське населення зросте майже на 1,5 млрд. чоловік, або в 3,2 рази (з 0,65 до 2,1 млрд.), а його частка зросте відповідно з 26 до 44 %. Таке небачене збільшення міст, стрімкі темпи урбанізації є результатом важливих зрушень у соціально-економічному житті сучасного світу і в першу чергу збігом у часі двох головних факторів – поглиблення науково-технічної революції та зміни демографічної ситуації. Останнє проявилося у небувалому до того збільшенні населення світу, що створило великі резерви росту міського населення.

Сучасний світ стає все більш урбанізованим. Понад 14 % усього населення земної кулі зосереджено нині у містах, тоді як на початку минулого століття там проживало тільки 13 %. Концентрація населення в містах, особливо великих, продовжується, і поки що немає підстав думати, що дія факторів, що стримують цей процес, у майбутні десятиріччя зменшиться. Згідно з прогнозами демографів ООН, на початок третього тисячоліття більше половини всього населення земної кулі буде проживати в містах. У зв’язку з цим. підвищується актуальність вивчення проблем, що породжуються урбанізацією в країнах і районах різного типу.


Трудові ресурси України